FANDOM


Франсиско Хав'єр Кастаньос-і-Арагонес

Франсиско Хав'єр Кастаньос-і-Арагонес

Франсиско Хав'єр Кастаньос-і-Арагонес (1756 - 1845) — іспанський полководець, доступний для гри у "Козаки 2: Битва за Європу".

Ігрові даніРедагувати

Франсиско Хав'єр Кастаньос-і-Арагонес (1756 - 1845) Син давнього роду, з'явився на світ у 1756 р. у провінції Біскайя. У молодості отримав у Пруссії гарну військову освіту, та після повернення на батьківщину (1782) пійшов до армії. До 1795 р дослужився до генерал-майора, але через чотири роки через конфлікт з главою уряду Мануелем Годо на кілька років покинув батьківщину. Удостоєний після повернення чину генерал-лейтенанта, був призначений командувачем у Гібралтарі. В умовах розпочатої французької інтервенції проявив себе як видатний командир. Незважаючи на негативне власне ставлення до методів партизанської війни, застосовував багато з них на практиці - наприклад, створив "армію Андалусії", що налічувала від 20 тис. до 30 тис. чоловік та користувалася широкою підтримкою місцевого населення. У битві під Байлене зумів вклинитися між авангардом та основними силами 23-тисячного французького корпусу генерала Дюпона, після чого розгромив його, взявши у полон безліч ворожих солдатів. Підвищений у чині до генерал-капітана, незабаром, однак, зазнав поразки від маршала Ланна у битві біля Тудели та був відсторонений від посади. Через три роки знову покликаний на службу; командував корпусом у армії Веллінгтона, а потім залишив армію заради місця у Державній раді. Під час кампанії Ста днів - на посаді головнокомандувача іспанських сил, що готувалися діяти проти Наполеона. З 1816 року і до кінця життя займав ряд високих посад, хоча особливої ​​ваги у політиці не мав. У 1833 був нагороджений титулом герцога ді Байлен. Помер у 1845 р. у Мадриді.

Історичний поглядРедагувати

Кастаньос, Кастаньос-і-Арагонес (Castanos у Aragones) Франциско Ксав'єр (22.4.1756, Біскайя - 24 9.1845, Мадрид), граф, герцог ді Байлен (1833), генерал-капітан (1808).

Походив зі стародавнього та багатого біскайського роду. На запрошення свого шурина генерала О'Рейлі переїхав до Німеччини та отримав у Прусії військову освіту. У 1782 повернувся до Іспанії та вступив у армію. У 1794 - бригадир. У лютому 1795 отримав чин генерал-майора, а у 1802 генерал-лейтенанта. У 1799 під час війни із Францією у числі багатьох офіцерів поїхав до Мадриду та через зіткнення з Годо був змушений покинути Іспанію. Повернувшись до Іспанії, у 1802 призначений командувачем військовими силами у Гібралтару. Самий потенційно здатний іспанський командувач.

Противник концепції «народних армій». Командував армією (бл. 30 тис. чол.), а після початку повстання у Кордові став отримувати важливу для нього підтримку місцевого населення. Коли між військами генерала Дюпона та Веделя утворився розрив у 15 км, то він 19 липня захопив Байлен та вклинився загоном генерала Реддінга між французькими військами. Одночасно головна армія Кастаньоса висунулася до долини Андухар.

У битві під Байлене (23.7.1808) оточив, а потім змусив до капітуляції французький корпус генерала Дюпона. Крім Дюпона до полону також потрапили французькі генерали Дюфур та Ведель.

На початку жовтня 1808 у його армії Центру було 31 тис. піхоти та 3 тис. кавалерії. Під час іспанської кампанії Наполеона був розгромлений під Туделе (23.11.1808) військами маршала Ланна. Втратив 4 тис. чол. та 26 гармат. У кінці листопада відсторонений Верховною хунтою від командування армією.

У 1811 призваний на службу та поставлений на чолі 4-го іспанського армійського корпусу, що входив до складу військ під командуванням генерала А. Веллінгтона. Відзначився у битві під Вітторією (21.6.1813), але незважаючи на це був знятий з посади та призначений членом Державної ради. Після закінчення війни був призначений генерал-капітаном Каталонії. У 1815 призначений головнокомандуючим іспанськими військами, що були призначеними для військових дій проти Франції. Очолив марш-кидок іспанських військ.

У 1816 знову вийшов у відставку, а у 1825 вдруге став членом Державної ради. Активно виступав проти дій Фердинанда VII, який прагнув передати трон своїй донці Ізабеллі, щодо зміни порядку престолонаслідування. Однак після смерті короля (1833) встав на сторону Ізабелли та був призначений президентом Ради Кастилії та грандом Іспанії.

У 1843 вже у похилому віці знову призначений президентом Ради Кастилії, а також опікуном малолітньої королеви, але великої політичної ролі не грав. З 1845 сенатор та капітан гвардійських алебардників.

Історичні особистості із Козаки 2: Наполеонівські війни
Франція (іконка)
Франція
Наполеон БонапартНей МішельМюрат ІоахімМортьє Едуард-Адольф Казимир ЖозефМоран Шарль-Антуан Луї ОлександрДе Шампьон Етьєн Марі Антуан НансутіДе Фріан ЛуїДаву Луї Ніколя
Росія (іконка)
Росія
Олександр І, Олександр Павлович РомановКутузов Михайло ІлларіоновичАракчеєв Олексій АндрійовичБагратіон Петро ІвановичВасильчиков Ілларіон ВасильовичБарклай-Де-Толлі Михайло БогдановичУваров Федір ПетровичРаєвський Микола Миколайович
Британія (іконка)
Британія
Веллінгтон Артур Коллі ВеллсліПіт Вільям МолодшийБересфорд ВільямГрем ТомасЕльфінстоун Джордж КейтМур ДжонХоуп ДжонАберкромбі Ральф
Пруссія (іконка)
Пруссія
Фрідріх Вільгельм III ГогенцоллернФон Блюхер Гебхард ЛеберехтКарл II Вільгельм ФердінандФон Калкройт Фрідріх АдольфНейгардт Фон Гнейзенау Август-Вільгельм АнтонФон Бюлов Фрідріх ВільгельмКляйст Фрідріх-Генріх Фердінанд ЕмільФон Шарнхорст Герхард-Іоганн Давид
Австрія (іконка)
Австрія
Франц I ГабсбургКарл Людвіг Іоанн ГабсбургБельгард Генріх-Йосип ІоганнФон Кінмайєр МікаельМак КарлФон Нейпперг Адам АдальбертІєлачіч Де Бусцім ФранцФон Ліхтенштейн Іоанн-Йосип
Єгипет (іконка)
Єгипет
Мурад-БейІбрагім-БейАбу-Бакр-ПашаДжеззар-ПашаКараїм-ПашаАхмед-Паша
Історичні особистості із Козаки 2: Битва за Європу
Польща (іконка)
Польща
Карл КняжевичВінцент Корвін КрасинськийЮзеф-Антоній ПонятовськийЙосип Зайончек
Іспанія (іконка)
Іспанія
Франсіско Ксавьєр Кастаньос-і-АрагонесФрансіско БаллестеросМігуель Рікардо Де АлаваФрансіско Еспос-і-Міна
Союз Рейна (іконка)
Союз Рейна
Карл Фрідріх Вільгельм Фон ГерсдорфЕрнст IАдам Людвіг Фон ОхсВільгельм I Вюртембергський