FANDOM


Фон Шарнхорст Герхард-Йоганн Давид

Фон Шарнхорст Герхард-Йоганн Давид

Фон Шарнхорст Герхард-Йоганн Давид (1755 - 1813) — один з прусських воєначальників, доступний для гри у "Козаки 2: Наполеонівські війни" та "Козаки 2: Битва за Європу".

Ігрові даніРедагувати

Народився у 1755 р. в родині вахмістра ганноверської армії. Після закінчення військової школи вступив до артилерії, а у війні проти Франції вперше взяв участь у 1793 р. Незабаром був переведений з підвищенням у чині з капітана до майора на штабну роботу; його талант проявився настільки яскраво, що сам герцог Брауншвейг-Люнебургский запросив цього офіцера перейти під прусські прапори. З 1801 р був підполковником у артилерійському полку та викладачем артилерійської школи (з 1802-го - Берлінської військової академії), та попутно багато займався розробкою теорії військової справи. У 1804 р. перейшов на службу у Генеральний штаб, а під час війни 1806 р. перебував при штабі головнокомандуючого. Після підписання миру з Наполеоном став одним з тих, кому було доручено розібратися у причинах такої нищівної поразки; його висновки та рекомендації були покладені в план реформування підготовки військ, який потім стали запозичувати у всьому світі. Отримавши звання генерала, з 1807 був головою комісії, що безпосередньо відповідала за проведення реорганізації. За активну діяльність на цьому поприщі був у 1811 р. за наполегливої вимоги Наполеона зміщений з поста, але таємно продовжував готувати прусську армію для майбутніх боїв. У 1813 р. очолив службу мобілізації військ, одночасно керуючи Вищою військовою адміністрацією, а з початком бойових дій відбув до штабу головнокомандуючого. Тяжко поранений у битві біля Лютцена, був доставлений до Праги, де незабаром помер.

Історичний поглядРедагувати

Поступив на військову службу спочатку до князя Вільгельма Шаумбург-Ліппе, у якого був маленький зразковий загін, та вчився у його військовій школі. Потім перейшов на ганноверську службу та став викладачем у військовій школі. У 1780-1790 роках друкував багато спеціально-військових статей та видавав журнал для військових.

Коли почалася війна з революційною Францією, Шарнхорст служив у артилерії на нідерландському театрі військових дій та командував кінною батареєю. У 1794 році став відомим завдяки порятунку загону, у якому він служив, від оточення в Меніні у Фландрії.

У 1801 році Шарнхорст перейшов на прусську службу; займався викладанням військових наук та отримав посаду генерал-квартирмейстера.

Під час війни 1806-1807 років Шарнхорст був начальником штабу головнокомандуючого. Брав участь у битвах під Ауерштедтом та Прейсиш-Ейлау. У цей час він добре ознайомився з недоліками старої прусської армії, яка зазнала під час війни повного розгрому.

Після укладення Тільзітського миру, Шарнхорст, переконаний у необхідності радикальних змін, був призначений головою «Комісії з перетворення армії», де найближчими його співробітниками були Бойен, Гнейзенау, Грольман та Клаузевіц. Йому довелося керувати важкою справою створення нової військової сили, яка повинна була звільнити Пруссію від французького гніту.

Шарнхорст стояв за те, щоб дати народу більшу свободу, поважати його та розвинути в ньому самому повагу до себе. Армія, на думку Шарнхорста, повинна бути озброєним народом. Шарнхорст був переконаний, що моральний зв'язок армії з народом набагато важливіше, ніж високий розвиток технічного боку військової справи.

Проведена під керівництвом Шарнхорста військова реформа змінила насамперед спосіб поповнення армії. Шарнхорст стояв за загальну військову повинність, але провести відразу цю реформу виявилося неможливим: доводилося рахуватися і з старими забобонами, та з французьким тиском - Наполеон зобов'язав Пруссію не мати армію понад 42 тисяч осіб. Шарнхорст поклав початок загальної обов'язкової військової служби, зменшив кількість вилучень, зажадав, щоб і молоді люди знатних родин і з освітою служили спочатку рядовими. Запропонував утворити військовий резерв (ландвер та ландштурм).

Так як Наполеон був проти створення ландвера, то довелося для освіти достатнього запасу навчених солдатів відпускати взятих у військову службу, як тільки вони опинялися скільки-небудь навченими.

Закон про ландвер, що був вироблений Шарнхорстом, з'явився вже після розриву із Францією, у 1813 році. Потім були змінені підстави зведення у офіцери, причому на перше місце було висунуто спеціальну освіту, а не походження. Поводження з рядовими, в числі яких стали служити дворяни та богаті бюргери, було змінено - принизливі тілесні покарання скасовані. Зміні піддалися форма, озброєння, організація господарської частини.

У 1808 році Шарнхорст був призначений військовим міністром та начальником Генерального штабу, але у 1810 році повинен був залишити цю посаду, так як накликав на себе підозри Наполеона, але неофіційно й після видалення стояв на чолі прусської армії. Коли у 1811 році виникла загроза війни між Росією та Францією, Шарнхорст відправився до Петербурга та Відня для переговорів про союз. Але ні Росія, ні Австрія ще не зважили тоді на зручний момент для початку військових дій проти Наполеона.

Після розгрому Великої армії, коли Пруссія зважилася почати війну, Шарнхорст вступив до заснованого прусським королем «Комітета для посилення армії», знову став генерал-квартирмейстером та отримав чин генерал-лейтенанта.

У битві під Лютценом 2 травня 1813 року Шарнхорст був поранений ядром у ногу. З незагоєною раною він вирушив до Відня, щоб клопотати про приєднання Австрії до коаліції. Рана його розболілася, і 28 червня того ж року Шарнхорст помер.

Шарнхорст відомий і як військовий теоретик: велику популярність здобула його праця «Handbuch für Offiziere in den angewandten Theilen der Krieges-Wissenschaften» (Hanovre, 1815. У співавторстві з І. Ф. Гойером).

Історичні особистості із Козаки 2: Наполеонівські війни
Франція (іконка)
Франція
Наполеон БонапартНей МішельМюрат ІоахімМортьє Едуард-Адольф Казимир ЖозефМоран Шарль-Антуан Луї ОлександрДе Шампьон Етьєн Марі Антуан НансутіДе Фріан ЛуїДаву Луї Ніколя
Росія (іконка)
Росія
Олександр І, Олександр Павлович РомановКутузов Михайло ІлларіоновичАракчеєв Олексій АндрійовичБагратіон Петро ІвановичВасильчиков Ілларіон ВасильовичБарклай-Де-Толлі Михайло БогдановичУваров Федір ПетровичРаєвський Микола Миколайович
Британія (іконка)
Британія
Веллінгтон Артур Коллі ВеллсліПіт Вільям МолодшийБересфорд ВільямГрем ТомасЕльфінстоун Джордж КейтМур ДжонХоуп ДжонАберкромбі Ральф
Пруссія (іконка)
Пруссія
Фрідріх Вільгельм III ГогенцоллернФон Блюхер Гебхард ЛеберехтКарл II Вільгельм ФердінандФон Калкройт Фрідріх АдольфНейгардт Фон Гнейзенау Август-Вільгельм АнтонФон Бюлов Фрідріх ВільгельмКляйст Фрідріх-Генріх Фердінанд ЕмільФон Шарнхорст Герхард-Іоганн Давид
Австрія (іконка)
Австрія
Франц I ГабсбургКарл Людвіг Іоанн ГабсбургБельгард Генріх-Йосип ІоганнФон Кінмайєр МікаельМак КарлФон Нейпперг Адам АдальбертІєлачіч Де Бусцім ФранцФон Ліхтенштейн Іоанн-Йосип
Єгипет (іконка)
Єгипет
Мурад-БейІбрагім-БейАбу-Бакр-ПашаДжеззар-ПашаКараїм-ПашаАхмед-Паша
Історичні особистості із Козаки 2: Битва за Європу
Польща (іконка)
Польща
Карл КняжевичВінцент Корвін КрасинськийЮзеф-Антоній ПонятовськийЙосип Зайончек
Іспанія (іконка)
Іспанія
Франсіско Ксавьєр Кастаньос-і-АрагонесФрансіско БаллестеросМігуель Рікардо Де АлаваФрансіско Еспос-і-Міна
Союз Рейна (іконка)
Союз Рейна
Карл Фрідріх Вільгельм Фон ГерсдорфЕрнст IАдам Людвіг Фон ОхсВільгельм I Вюртембергський