FANDOM


Фон Нейпперг Адам Адальберт

Фон Нейпперг Адам Адальберт

Фон Нейпперг Адам Адальберт (1775 - 1829) — австрійський полководець , доступний для гри у "Козаки 2: Наполеонівські війни" та "Козаки 2: Битва за Європу".

Ігрові даніРедагувати

Народився у 1775 р. у сімействі графів фон Нейпперг. Отримавши гарну світську освіту, на початку 1791 року вступив до гусарського полку, та у його складі воював проти французів у Нідерландах. У бойових діях протягом 1792-94 рр. дослужився до обер-лейтенанта; був важко поранений, втративши зокрема око. Проте, після лікування повернувся до війська та взяв участь у кампанії 1799 р. Зважаючи на інвалідность був все ж переведений на штабну роботу з підвищенням у званні до майора; служив при штабі дивізії, а потім і корпусу. У 1804 р. отримав звання підполковника та повернувся до війська - спочатку у 2-й уланський полк, потім у 1-й гусарський; у 1805 р. брав участь у боях під Кальдіером, Ідрією та інших. У 1806 р. став полковником кірасирського полку в східних межах імперії; у 1809-му - генерал-ад'ютантом при Галицькій армії. У 1811-12 рр., опинившись на дипломатичній роботі, надав Австрії значну послугу, вельми посприявши приєднанню Швеції до антинаполеонівської коаліції. У кампанії 1813-14 р., отримавши під командування дивізію та отримавши чин фельдмаршал-лейтенанта, брав участь у "Битві народів" під Лейпцігом, а потім воював у Італії з військами Мюрата. У 1814 р., приставлений як спостерігач до дружини Наполеона Марії-Луїзи, закохався в неї; після остаточної поразки Бонапарта це стало прямою причиною призначення на посаду командувача військами та міністра закордонних справ герцогства Пармского - "удовиного спадку" Марії-Луїзи, на якій він після смерті Наполеона одружився. Помер у 1829 р.

Історичний поглядРедагувати

Народився 8 квітня 1775 року у Відні. Освіту здобув у королівській штутгартскій вищій школі, після закінчення якої вступив на військову службу. Взимку 1790 року молодий Нейпперг вступив кадетом до гусарського полку, що стояв у Нідерландах та під Меніль-Сен-Блезом боровся з так званими Брабантськими патріотами.

У квітні 1792 року революційна Франція оголосила Австрії війну і Нейпперг перейшов прапорщиком у піхотний полк, вирушив до Рейнської армії та брав участь у поході до Шампані та у битві під Жемаппе. У 1793 році, він знаходився у боях під Неервінденом та Тамарі, при облозі Валансьєна та інших справах. Призначений у чин підпоручика і знову пішшов у гусари, Нейпперг відзначився у кавалерійській справі під Жуі; при взятті Цезаревого стану та у справі під Гондскотом, за що отримав чин поручика. У битві під Ваттіньі він відбив у французів назад захоплену ними батарею.

У січні 1794 року був призначений відправити до Портсмуту 600 австрійських гусарів для участі у експедиції, яку лорд Мойра мав намір послати до Вандеї; в числі цих гусар був й Нейпперг. Підприємство не відбулося, але Нейпперг скористався нагодою з'їздити до Лондона. Незабаром він отримав повідомлення, що його перевели у генерал-квартирмейстерський штаб, і він відправився до Монса, де була головна квартира принца Кобургского. При поновленні військових дій Нейпперг брав участь у всіх боях на Самбрі, на околицях Шарлеруа, під Турном та Еркліном.

Коли Журдан, 18 червня, перейшов Самбру, Нейпперг був поранений у ногу у справі під Ерлемоном; після одужання, 27 серпня, перебуваючи з кавалерійським загоном у засідці біля села Ельдера, він напав на французького генерала Буассе, що йшов до Мюнстербелю, та взяв у полон 400 чоловік.

Клерф, призначений головнокомандуючим армією, дав у Маастріхті Нейппергу важке доручення: з декількома добірними кавалеристами відправитися у різні голландські фортеці та вручити їх комендантам секретні приписи. Це доручення, яке вимагало рішучості та обережності було частиною виконано Нейппергом, але несподіваний наступ Пишегрю привів його до крайньої небезпеки. Пробираючись крізь порядки французьких військ, що оточили його з усіх боків, Нейпперг мав кілька сутичок з окремими французькими загонами. 14 вересня, поблизу села Делен він зіткнувся з сильним ворожим кінним загоном, і після відчайдушного опору, отримавши вісім ран та втративши праве око, був узятий у полон.

Він залишався у Франції до січня 1795 року, коли був відпущений до Австрії, із зобов'язанням не служити проти Франції до відомого терміну, після закінчення якого приймав участь унападі на Майнцські лінії, за що був підвищений до звання капітана.

У 1796 році Нейпперг був відправлений до Італії. Там він відзначився у багатьох битвах, що відбувалися внаслідок намірів австрійців подати допомогу Мантуї, що була у облозі. У наступному році він перебував у корпусі генерала Лаудона, який захищав Тіроль, та ознаменував себе хоробрістю та дипломатичними здібностями, які виявив у переговорах про демаркаційну лінію.

17 жовтня 1797 року був укладений Кампо-Формійський мир, і діяльність Нейпперга була звернена до занять по частині Генерального штабу.

З відкриттям у 1799 році Другої коаліційної війни Нейпперг багато сприяв успіху бою під Кассано та взяттю до полону на Адді генерала Серюрье. За поданням Суворова Нейпперг отримав чин майора та сприяв формуванню пьемонтскої міліції. He менше хоробрості та моторності виявив Нейпперг у 1800 році, під час взяття Мон-Сені (8 квітня), у битві під Маренго та перемовах про укладення перемир'я. У вересні він служив у Генеральному штабі у Мантуанському гарнізоні, а на кінці грудня, з честю борючись на берегах Мінчіо, отримав орден Марії Терезії.

У кампанії 1805 року Нейпперг, вироблений в підполковники 5-го гусарського полку, бився під Кальдіером. У 1806 році отримав чин полковника, а у 1809 році був призначений генерал-ад'ютантом ерцгерцога Фердинанда, під час дій його у герцогстві Варшавському, та підвищений до генерал-майора.

У липні 1811 року, відправлений посланником до Швеції, він 13 квітня 1813 роки від шведського короля Карла XIII отримав орден Меча.

Коли у 1813 році наслідний принц Шведський зі своїм військом переправився до Німеччини, Нейпперг також повернувся до Австрії та прийняв керівництво над бригадою у 2-й легкій дивізії; за відсутності графа Бубни Нейпперг командував усією цією дивізією. Цей дивізії було призначено охороняти кордони Богемії. Нейпперг бився під Рейхенбергом, Штольпеном, Вільсдорфом, Вурценом та Лейпцигом. Російський імператор Олександр I подарував йому за відмінності у боях з французами ордена св. Анни 1-го ступеня та св. Георгія 4-го ступеня.

24 жовтня 1813 року Нейпперг привіз до Відня звістку про розгром Наполеона у Лейпцігській битві та був призначений у австрійські генерал-фельдмаршали. 17 листопада йому було доручено керівництво над форпостами по Рейну, від Гермерсгейма до гирла Неккара; 17 грудня він відправився з особливими дорученнями до Неаполя до короля Іоахіма та, 8 січня, підписав там союзний договір, також був посередником у перемир'ї між неаполітанцями та англійцями. 15 лютого 1814 року Нейпперг поїхав до Віллафранки, головну квартиру австрійсько-італійської армії, отримав команду над авангардною дивізією на Мінчеві та діяв у багатьох битвах останньої кампанії шостої коаліції.

Після взяття Парижа союзниками, Нейпперг, уклавши військову конвенцію з французькими генералами Доно та Цуккі, вступив, 28 серпня, до Мілану. У першій половині 1814, граф Нейпперг був призначений шефом 3-го гусарського полку, отримав великий хрест шведського ордена Меча та сардинські ордени св. Маврикія та св. Лазаря.

На початку липня йому було доручено супроводжувати колишню імператрицю Марію Луїзу на води до Е та у Швейцарію. На Віденському конгресі Нейпперг, 29 березня 1815 року, був призначений її обер-шталмейстером та головнокомандувачем Пармською армією.

У війні 1815 року між австрійцями та неаполітанцями, він прийняв керівництво над корпусом, що складав праве крило, та при всякій зустрічі розбивав ворога. 21 травня Нейпперг з двома кавалерійськими полками вступив до Неаполя, пробув тут до 25 червня, у якості військового губернатора, отримав від короля Обох Сицилій великий хрест ордена Фердинанда та орден «За заслуги», прикрашений діамантами; у той же час йому за хоробрість наданий Командорський хрест ордена Марії Терезії.

Після повернення його до Парми, Марія Луїза подарувала йому звання почесного свого кавалера та начальника дипломатичних справ, також великий хрест орденів Костянтина та Георгія, а у 1817 році чин дійсного таємного радника.

На початку 1821 року, коли виникли хвилювання у П'ємонті, графу Нейппергу, що вступив у 1822 році у таємний шлюб зі своєю володаркою, було доручено керівництво над усіма військами на правому березі По; втім, ці хвилювання були незабаром заспокоєні. У 1825 році він отримав великий хрест ордена Леопольда.

Повертаючись із Відня до Парми, у вересні 1828 року, граф Нейпперг захворів; спочатку його стан не порушував жодних побоювань, але після приїзду його у сардинський замок Алл'є, недалеко від Турина, лікарі відкрили у ньому ознаки запалення серцевої перетинки, а потім повсюдну водяну хворобу. Після п'ятимісячних страждань, 22 лютого 1829 року, він помер у Пармі.

Його син Ервін також був фельдмаршал-лейтенантом австрійської армії.

Історичні особистості із Козаки 2: Наполеонівські війни
Франція (іконка)
Франція
Наполеон БонапартНей МішельМюрат ІоахімМортьє Едуард-Адольф Казимир ЖозефМоран Шарль-Антуан Луї ОлександрДе Шампьон Етьєн Марі Антуан НансутіДе Фріан ЛуїДаву Луї Ніколя
Росія (іконка)
Росія
Олександр І, Олександр Павлович РомановКутузов Михайло ІлларіоновичАракчеєв Олексій АндрійовичБагратіон Петро ІвановичВасильчиков Ілларіон ВасильовичБарклай-Де-Толлі Михайло БогдановичУваров Федір ПетровичРаєвський Микола Миколайович
Британія (іконка)
Британія
Веллінгтон Артур Коллі ВеллсліПіт Вільям МолодшийБересфорд ВільямГрем ТомасЕльфінстоун Джордж КейтМур ДжонХоуп ДжонАберкромбі Ральф
Пруссія (іконка)
Пруссія
Фрідріх Вільгельм III ГогенцоллернФон Блюхер Гебхард ЛеберехтКарл II Вільгельм ФердінандФон Калкройт Фрідріх АдольфНейгардт Фон Гнейзенау Август-Вільгельм АнтонФон Бюлов Фрідріх ВільгельмКляйст Фрідріх-Генріх Фердінанд ЕмільФон Шарнхорст Герхард-Іоганн Давид
Австрія (іконка)
Австрія
Франц I ГабсбургКарл Людвіг Іоанн ГабсбургБельгард Генріх-Йосип ІоганнФон Кінмайєр МікаельМак КарлФон Нейпперг Адам АдальбертІєлачіч Де Бусцім ФранцФон Ліхтенштейн Іоанн-Йосип
Єгипет (іконка)
Єгипет
Мурад-БейІбрагім-БейАбу-Бакр-ПашаДжеззар-ПашаКараїм-ПашаАхмед-Паша
Історичні особистості із Козаки 2: Битва за Європу
Польща (іконка)
Польща
Карл КняжевичВінцент Корвін КрасинськийЮзеф-Антоній ПонятовськийЙосип Зайончек
Іспанія (іконка)
Іспанія
Франсіско Ксавьєр Кастаньос-і-АрагонесФрансіско БаллестеросМігуель Рікардо Де АлаваФрансіско Еспос-і-Міна
Союз Рейна (іконка)
Союз Рейна
Карл Фрідріх Вільгельм Фон ГерсдорфЕрнст IАдам Людвіг Фон ОхсВільгельм I Вюртембергський