Фон Блюхер Гебхард Леберехт

Фон Блюхер Гебхард Леберехт

Гебхард Леберехт фон Блюхер, князь Вальштадський (нім. Gebhard Leberecht von Blücher; 16 грудня 1742 — 12 вересня 1819) — прусський фельдмаршал, учасник ряду наполеонівських воєн, командувач прусськими військами в бойових діях проти Наполеона.

У грі

Гебхард Леберехт фон Блюхер — один із прусських воєначальників для гри у "Козаки 2: Наполеонівські війни" за яких може грати гравець.

Народився у 1742 р.; походив з небагатого, хоч і стародавнього роду. Отримавши вельми скромну освіту, у 1756 р вступив на службу до шведського гусарського полку. У 1760 р. брав участь у битві під Фрідландом. Перейшов у полк прусських "чорних гусарів", де дослужився до ротмістра. У 1772 вийшов у відставку, але у 1787 р. повернувся до свого старого полку в чині майора; після кампанії у Голландії отримав підполковника та орден Pour le Merite. З 1790 році став командиром полку, а у 1795-му був проведений у генерал-майори та призначений командувачем обсерваційним корпусом у Нідерландах. З 1803 р. - губернатор Пруссії. У кампанії 1806 під Ауерштедтом командував кавалерією авангарду; після розгрому зумів створити боєздатний ар'єргард. Чотири місяці провів у французькому полоні; після звільнення брав активну участь у реформуванні прусської армії. До 1812 р. у чині генерала кавалерії обіймав посаду головнокомандувача військами у Померанії, а на початку 1813-го очолив усю прусську армію. Повів війська до Саксонії, де відбувся ряд битв, у т.ч. під Лютценом та Баутценом. Солдати звали його "Старий Вперед"; будучи літньою людиною і страждаючи від наслідків поранень, він, тим не менш, завжди намагався знаходиться на полі бою. У кампанії "Ста днів" прийняв під командування об'єднану пруссько-саксонську армію. У битві під Ліньї оочолив безнадійну атаку свого останнього резерву, знову був поранений і лише дивом врятувався. Взяв безпосередню участь у битві під Ватерлоо, що сприяло остаточного розгрому Наполеона. Помер у своєму маєтку в 1819 р

Історичний погляд

(16 грудня 1742, Росток - 12.9.1819, маєток Крібловіц у Сілезії) Походив з небагатого, хоч і древнього роду. Його батько був військовим, але у невеликих чинах, і тому освіту майбутній відомий полководець отримав дуже скромну. У 1756 р. зовсім ще юний Гебхард вступив на службу до шведського гусарського полку, у складі якого 29 серпня 1760 брав участь у знаменитій битві під Фрідландом. Під ним тоді було вбито коня, а сам він був узятий в полон, але незабаром юного корнета вже можна було побачити у формі відомих прусських "чорних гусарів". Через кілька місяців служби у новому полку молодий кавалерист отримав звання секунд-, а потім і прем'єр-лейтенанта; водночас він набирався штабного досвіду, якийсь час перебуваючи на посаді ад'ютанта командира полку.

Вийшовши у 1772-му у відставку в чині ротмістра, оскільки не бачив для себе подальшої перспективи в армії, фон Блюхер осів у Померанії, купивши там маєток. Ось тільки кавалерійський горн після п'ятнадцятирічної перерви знову покликав його під прусські прапори, і у 1787 році відставний ротмістр був прийнятий Фрідріхом Вільгельмом II у той же полк, але вже у чині майора. Після короткої кампанії у Голландії "майор запасу" став підполковником, відзначеним до того ж дуже почесним бойовим орденом Pour le Merite. У 1790-му фон Блюхер вже командував полком і в на цій посаді знову відзначився - так, 28 травня 1793 його солдати взяли у французів 6 гармат і 300 полонених. Незабаром він йоо було підвищено до генерал-майора та у 1795-му призначено командувачем обсерваційним корпусом у Нідерландах. У 1803 році фон Блюхер став губернатором Пруссії.

У катастрофічний для пруссаків 1806 він командував під Ауерштедтом кавалерією авангарду, а після розгрому очолив ар'єргард, складений з частин, що ще зберігали хоч-якусь боєздатність. Однак навіть за шаленої популярності у солдатів, при всьому своєму досвіді та ненависті до французів генерал фон Блюхер все ж був змушений через два з гаком місяці здатися більшим силам противника і та провести майже чотири місяці у французькому полоні.

У наступні роки уряд Пруссії був змушений "загравати" з Наполеоном, чим неабияк намучився з бойовим генералом, який мріяв про реванш. Фон Блюхер, приєднавшись до національного руху, був відомий як запеклий поборник війни з Францією; крім того, він брав діяльну участь у реформуванні прусської армії, що значно підвищило її боєздатність. До 1812 року в чині генерала кавалерії фон Блюхер обіймав посаду головнокомандувача військами у Померанії, а на початку наступного року, після того, як кампанія Бонапарта у Росії провалилася, а Фрідріх Вільгельм ІІІ оголосив війну Франції, фон Блюхер очолив всю прусську армію. "Старий Вперед", як звали його солдати, відправив війська у Саксонію, де з березня по травень 1813-го відбувся ряд жорстоких боїв, у тому числі і знамениті битви під Лютценом та Бауценом.

У період 1813-14 рр. ім'я фон Блюхера миготіло у заголовках газет усього світу; за перипетіями його протистояння знаменитим французьким воєначальникам - Ларінгстона, Мармону, Нею, Макдональду - уважно стежили в Європі і Росії (цікавий факт - восени 1813 року, після битви під Лейпцигом, фон Блюхер був нагороджений російським орденом Святого Георгія I ступеня). Перебуваючи вже у досить поважному віці, страждаючи від наслідків численних поранень, полководець, тим не менш, завжди намагався бути разом зі своїми солдатами на полі бою. Багато в чому саме завдяки завзятості цього більш ніж сімдесятирічного старого у 1814 році опір Наполеона було зламано.

Після повернення Наполеона фон Блюхер прийняв під командування об'єднану пруссько-саксонську армію у Нідерландах та Бельгії, і 16 червня 1815 його війська були атаковані французами на чолі з самим Бонапартом (битва при Ліньї). Через істотні прорахунки у диспозиції солдати старого гусара були розбиті, і тоді він очолив безнадійну, хоча й люту атаку 32-х кавалерійських ескадронів - свого останнього резерву. Французька імператорська гвардія встояла, пруссаки були відкинуті, а під фон Блюхером було вбито коня. Сам він, вже вкотре за свою військову кар'єру, був поранений, його врятував ад'ютант, дивом зумівши винести з бою майже мертвого командувача. Як потім виявилося, цей факт прямо вплинув на результат битви під Ватерлоо, що відбулася через два дні. Ледве оговтавшись, фон Блюхер наполіг, щоб війська, що залишилися в його розпорядженні негайно рушили на допомогу Веллінгтону. Пруссаки, дуже вчасно з'явившись на полі бою, вирішили долю Наполеона, і 7 липня підкови прусської кавалерії вже цокали вулицями Парижа. За заслуги фон Блюхера у битві під Ватерлоо Фрідріх Вільгельм III подарував йому свій палац поблизу Бранденбурзьких воріт на Паризькій площі в Берліні, де фон Блюхер проживав аж до своєї смерті.

Блюхер помер 12 вересня 1819 року.