Гусар
| |
---|---|
Базова інформація | |
Шкода | 11 |
Здоров'я | 250 |
Вартість | 51103 |
К-сть очок | 0,35 |
Наймається? | Ні |
Увага: не плутати з крилатими гусарами!
- «Легкий кавалерист, озброєний шаблею. Ефективний для диверсійних вилазок. Висока швидкість створення і пересування. Не ефективний проти кірасирів.»
- ~ Внутрішньоігрова довідка
- ~ Внутрішньоігрова довідка
Загальні дані[]
Гусари — вид легкої кавалерії, що з'являється у XVIII ст. Вони гарно підходять для швидких набігів на поселення ворога (особливо разом із драгунами), винищення/захоплення його шахт, селян чи артилерії. В масштабній ж битві гусарів краще спрямувати на фланги і в тил ворога, під прикриттям драгунів, а фронт ворожого війська залишити піхоті чи важкій кавалерії. Але якщо раптом гусари самі наштовхнуться на важку кінноту, то користі від них буде мало.
Прусський гусар[]
Цікавим фактом є те, що в Пруссії гусар відрізняється від гусарів інших держав. Ще цікавіше те, що від звичайних гусарів прусський відрізняється лише силою атаки — в нього вона складає 8 одиниць.
Апґрейди[]
- Кувати збую для коней (кінні війська будуються вдвічі швидше);
- Кувати нові палаші і шаблі (сила удара кавалерії +5).
Історичний погляд[]
Гусари (угор. huszár — «солдат легкої кінноти», від серб. husar, що походить від (візант.) грец. χονσάριος — «розбійник, розвідник») — кавалерія (кіннота) в угорській, польській, російській та деяких інших арміях в XVI — поч. ХХ століття, що носила форму на угорський зразок.
Історія[]
Після поразки на Косовому полі 1389 року частина Сербії потрапила під вплив Угорського королівства. До середини XV ст. з сербів Далмації та Сербії були сформовані наймані загони легкої кавалерії. Король Матвій Корвін розбудовував кавалерію за рахунок найманців-сербів, ввівши в 1458 році принцип набору одного з двадцяти дворян на військову службу. Звідси походить версія про походження угорської назви «гусар» (huszár) від угорського слова «húsz» — двадцятий. Після смерті короля та захоплення південної частини королівства Османською імперією частина сербів і угорців після 1490 р. перебралась до польського королівства задля продовження боротьби з турками. З них сформували хоругви легкої кавалерії, що не мали захисних лат та застосовували дерев'яні «турецькі» щити з витягнутою вверх однією стороною і довгі списи. Їхній спосіб ведення бою називали «по-усарському» (po usarsku), що зрештою дало назву цьому виду кавалерії. Офіційно існування хоругв гусар затвердив Сейм 1503 року. Легкоозброєні кавалеристи були зображені на картині битві під Оршею 1514 р. На середину XVI ст. після занепаду важкоозброєної кінноти зросло значення легкої кавалерії. Король Стефан Баторій у 1570-х рр. розпочав реформувати хоругви гусар, як основу кавалерії Речі Посполитої, довівши її чисельність до 90% кавалерії та ввівши захисні лати — кіраси. Формування хоругв гусар, як важкоозброєної кавалерії завершилось до 1698 р., коли вона становила 60-70 відсотків кавалерії.
Розквіт гусарії припав до 1621 рр., коли завдяки їй польське військо отримало ряд значних перемог над військом Швеції під Кірхольмом (1605), московсько-шведським військом під Клушином (1610), турецьким військом під Хотином (1621), де узяло участь 8,2 тисячі гусар. Завдяки довгим списам (4,5-6,2 м) гусарія була ефективною для проламування лав ворога, зокрема пікінерів. Крім того гусари були озброєні довгими мечами-кончарами (до 1,5 м), ефективними для пробиття обладунків ворога, враження супротивника на землі. Кончари гусари застосовували після втрати списа і успішного проламування строю ворога. Списи були єдиною зброєю, якою гусар забезпечувала держава. Загалом гусари стали елітним підрозділом національного аутораменту війська Речі Посполитої, адже виставлення товариша разом з почетом виносило не менш 5100 золотих, що становило вартість села. Через занепад Речі Посполитої після початку Визвольної війни почався занепад гусарії через значну вартість спорядження. Її чисельність не піднялась вище 3 тисяч у 1680-х роках, коли вона востаннє прославилась у битві під Віднем 1683 року. На ту пору через значне зубожіння шляхти, небажання членів родин магнатів поступати на військову службу, у гусар не було коштів для купівлі дорогих обладунків та коней. Через це до хоругв гусар почали зачисляти панцерні хоругви. Внаслідок цього гусарія знову стала легкою кавалерією. В ході Великої (четвертої) Північної війни проявилась неспроможність застарілої кавалерії протистояти модерній піхоті, кавалерії. У XVIII ст. гусари стали парадними підрозділами, що використовувались на урочистостях, похоронах знаті. Була ліквідована рішенням Сейму 1775 року.
Розповсюдження[]
Після поразок початку XVII ст. розпочались спроби модернізації війська у Московському царстві. Зокрема, за участі польської шляхти 1654 р. було створено формації з тисячі крилатих гусар, які через недостатній вишкіл та озброєння за рік були розпущені. На 1679 р. було сформовано новий полк з 465 гусар.
Після битви під Віднем було сформовано полк гусар в Австрії (1688), Франції (1693), Англії (1806), як підрозділи легкої кавалерії. Вони використовувались для розвідки, бойової сторожі, рейдів в тил ворога, захисту флангів військ, у авангардних і ар'єргардних боях.
Після приєднання до Московського царства Лівобережної України там почалось з 1720-х років створення формувань гусар з сербів-втікачів, козаків, валахів, угорців. Катерина ІІ 1761 р. реформувала 12 полків Лівобережної і Слобідської України у полки легкої кавалерії. Після поділу Речі Посполитої на українських землях, що відійшли до Російської імперії, з 1787 розпочалось формування з козацьких сотень полків гусар. На 1812 рік існували гусарські полки: Єлизаветградський, Ізюмський, Сумський, Олександрійський, Охтирський, Маріупольський, Лубенський, Ольвіопольський, Павлоградський, частину яких згодом вивели за межі України. Гусарські полки 1882 р. були реформовані у драгунські крім двох лейб-гвардійських. Після поразки у війні з Японією для відродження легенди про велику армію 1907 р. було відновлено 18 полків гусар з мундирами 1870-х років.
Уніформа[]
Уніформу європейських гусарів XVIII–XIX ст. зазвичай складали: доломан (короткий гаптований мундир, обшитий овечим хутром), рейтузи (щільно обтягуючі гаптовані штани), ментик (обшита хутром пелеринка), ківер або високе чако (високий циліндричний головний убір з козирком), чоботи.
Характерними для польських крилатих гусарів кінця XVI–XVII ст. були обладунки з крилами, через які вони й отримали свою назву. Призначення та спосіб кріплення крил на сьогодні достовірно невідомі.
Цікавинки[]
- Жодна із держав, які додаються аддоном "Козаки: Знову війна" (Швейцарія та Угорщина) не мають гусарів, хоча можуть перейти у 18 ст.
Юніти із Козаки: Останній довід королів | ||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||||||
|
Юніти із Козаки: Знову війна | ||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||||||
|
Інші юніти | |
---|---|
Найманці | Рундашир • Гренадер • Піхотинець • Лучник • Січовий козак • Драгун 18 ст. |
Оригінальні юніти | Обоз • Скамповей • Прапороносець • Купець • Молдаванин • Генерал • Яхта • Stefan Hertrich |