FANDOM


Уваров Федір Петрович

Уваров Федір Петрович

Уваров Федір Петрович (1773 - 1824) — старший генерал-ад'ютант у свиті Олександра I, учасник багатьох битв Наполеонівських воєн, генерал від кавалерії, перший шеф Кавалергардського полку. Воєначальник, доступний для гри у "Козаки 2: Наполеонівські війни" та "Козаки 2: Битва за Європу".

Ігрові даніРедагувати

Народився у 1773 р. у селі Хруславська. Свою військову кар'єру почав у 1775 р. У 1787 р. його підвищили до капітана. Брав участь у кампанії проти Польщі у 1794 р. У 1798 р. його перевели до Кінногвардейського полку, підвищили до звання генерал-майора та дали звання генерал-ад'ютанта. Причиною такого стрімкого кар'єрного росту стали його тісні стосунки з родиною Лопухіних, яка мала великий вплив за часів правління імператора Павла I. У 1799 р. його призначили командувачем Кавалергардським (Кінногвардійським) Корпусом (Кінногвардійський полк з 1800 р.). У 1800 р. Уварова підвищили до звання генерал-лейтенанта. Коли Олександр I зійшов на престол, Уваров став одним з довірених осіб нового імператора та практично завжди супроводжував його на прогулянках. Уваров брав участь у компанії 1805 р. та відзначився у битві під Аустерліцем, де командував Кінногвардійським полком та прикривав відступ залишків російської армії. Він також брав участь у компанії 1806 - 1807 років у Пруссії. Уваров супроводжував Олександра, коли той зустрічався з Наполеоном у Тільзіті та Ерфурті. Під час війни 1812 р. Уваров командував 1-им Кавалерійським корпусом, а пізніше кавалер 1-ої та 2-ої Російських армій, брав участь у бойових діях у Колотського монастиря. Особливо відзначився у Бородінській битві. Командуючи 1-им Кавалерійським корпусом та за підтримки козаків Платова, йому вдалося обійти лівий фланг французької армії та зробити рейд до тилу противника. Це затримало наступ головних сил французької армії більш ніж на 2 години. Помер у 1824 р. у Санкт-Петербурзі. Після своєї смерті він заповів 400 000 рублей на створення пам'ятника російським лейб-гвардійцям. На ці гроші були побудовані Тріумфальні ворота Нарви.

Історичний поглядРедагувати

Федір Петрович Уваров народився 16 (27) квітня 1769 року у Тульській губернії. Представник небагатого, хоча й старовинного роду Уварових, до іншої гілки якого належав граф С.С.Уваров. Записаний з 6-річного віку на службу, він до 18 років жив з матір'ю у селі Венівського повіту. Батько його - бригадир Петро Ілліч Уваров - перебував під судом у Петербурзі, причому на його майно було накладено арешт. Лише у 1787 р. Федору вдалося приїхати до батька у столицю та за допомогою генерала Тутолміна вступити до Софійського піхотного полку (який квартирував у Смоленську) з чином капітана.

З нагоди війни зі Швецією він був відправлений до Олонецької губернії у війська, що там формувалися. Подальша його служба протікала у драгунських полках. У 1790-і рр. Уваров відзначився у військових діях у Польщі, особливо у ніч на 6 квітня 1794 року, коли його ескадрону цілих 36 годин довелося відбиватися від ворога. Встиг вивести ескадрон та з'єднатися з корпусом генерала Ігельстрома, за що був проведений у прем'єр-майори. У 1795 р. Суворов зробив його підполковником.

Ще при Катерині II Уваров звернув на себе увагу всього двору зв'язком із заміжньою Катериною Лопухіною. За словами сучасника, «він отримував від неї по 100 рублів асигнаціями на місяць, та, крім того, вона йому наймала карети з чотирма кіньми за 35 рублів на місяць асигнаціями».

Коли падчерка його коханої вступила у інтимні стосунки з імператором Павлом, Уваров, скориставшись протекцією своєї подруги, швидко піднявся та зайняв чільне становище у армії: він був переведений до Кінної гвардії, отримав звання генерал-майора та 19 вересня 1798 р. призначений генерал-ад'ютантом. У 1799 р. Уваров отримав орден Св. Анни 1-го ступеня, був призначений шефом Кавалергардського корпусу (через рік був переформований у полк), потім підвищений у командори ордена Св. Іоанна Єрусалимського та 5 листопада 1800 р. отримав звання генерал-лейтенанта.

Подібно до багатьох протеже імператора, Уваров був причетний до змови 1801 року, хоча активної ролі не грав. Напередодні царевбивства він був черговим генерал-ад'ютантом, вночі ж із декількома офіцерами свого полку розташувався при кімнаті спадкоємця, щоб охороняти його у разі провалу змови. За царювання Олександра I генерал Уваров супроводжував його при оголошенні військам про смерть Павла I та при переїзді з Михайлівського замку до Зимового палацу. Уже через тиждень після сходження Олександра I на престол, 19 березня 1801 р. Уваров першим був підвищений до звання генерал-ад'ютанта. З того часу він став одним з найбільш наближених до молодого імператора осіб та незмінно супроводжував його під час кінних та піших прогулянок.

У 1805 р., командуючи Кавалергардським полком, 19 листопада прибув під Аустерліц та напередодні бою був посланий з 4-ма полками на посилення правого крила; у день бою кілька разів атакував противника, а ввечері знаходився у ар'єргарді Багратіона. За кампанію 1805 р. удостоєний ордена Св. Олександра Невського та ордена Св. Георгія 3-го кл. № 129.

Олександр I видав 19 липня 1808 року наказ, згідно з яким усі генерал-ад'ютанти та флігель-ад'ютанти повинні були складатися уу команді старшого генерал-ад'ютанта, генерал-лейтенанта Уварова, та отримувати усі вихідні з Військової колегії циркулярні приписи та накази виключно через нього.

Супроводжував імператора під час Тільзітського та Ерфуртського побачень з Наполеоном. У 1810 р. після смерті дружини-польки (уродженої княжни Любомирської) отримав у спадок великі маєтки у Волинській губернії. У той же рік був відправлений у молдавську армію Каменського, який доручив йому окремий корпус для прикриття облоги Сілістрії. Після взяття цієї фортеці армія рушила на Шумлу. Під Батином контужений, після чого нагороджений 21 листопада 1810 р. орденом св. Георгія 2-го класу № 40.

На початку війни 1812 р. був призначений до 1-ї західної армії командувати резервним кавалерійським корпусом. У справі під Колоцьким монастирем підтримував ар'єргард генерала Коновніцина. У Бородінській битві спільно з Платовим здійснив рейд у тил ворога, проте поставленого завдання не виконав, втягнувся у сутички на фланзі та незабаром був відбитий. Уваров та Платов - з генералів, що не були представлені до нагород за Бородінську битву.

З Кутузовим у нього не склалися стосунки. Князь був вельми незадоволений його рейдом по тилах Наполеона під Бородіним. Клаузевіц та інші військові письменники, дійсно, насилу знаходять плоди цього рейду та часто лають за нього Уварова.

Після того, перебуваючи у загоні Милорадовича, у бою при селі Кримському своєю атакою сприяв щасливому результату справи; під Вязьмою та Червоним противник був змушений відступити від рішучих атак кінноти.

У закордонних походах 1813-14 рр. він місцями брав участь безпосередньо у військових діях, місями перебував у свиті імператора. За підсумками Наполеонівських воєн отримав чин генерала від кавалерії та орден св. Володимира 1-го ступеня.

Після закінчення десятиліття безперервних воєн діяльність Уварова протягом 7 років обмежувалася виконанням обов'язків старшого генерал-ад'ютанта Олександра I. Він супроводжував монарха під час всіх подорожей по Росії та Європі, у тому числі перебував при ньому на конгресах у Відні, Аахені та Лайбасі.

У 1821 році призначений командувачем гвардійським корпусом, а у 1823 р. - членом Державної ради (із залишенням в колишніх посадах). За рік до смерті 12 грудня 1823 р., отримав орден Андрія Первозваного.

З лютого 1824 року Уваров хворів. Він помер у Зимовому палаці. Був похований у Духівській церкві Олександро-Невської лаври. Похорони Уварова відрізнялися пишністю, на всіх заходах від першого до останнього були присутні імператор Олександр та великі князі.

На знак вдячності до своїх підлеглих по гвардійському корпусу Уваров залишив 400 тисяч рублів на спорудження пам'ятника на їх честь. На ці гроші пізніше були споруджені Нарвські тріумфальні ворота, відкриті через 10 років після смерті генерала.

Історичні особистості із Козаки 2: Наполеонівські війни
Франція (іконка)
Франція
Наполеон БонапартНей МішельМюрат ІоахімМортьє Едуард-Адольф Казимир ЖозефМоран Шарль-Антуан Луї ОлександрДе Шампьон Етьєн Марі Антуан НансутіДе Фріан ЛуїДаву Луї Ніколя
Росія (іконка)
Росія
Олександр І, Олександр Павлович РомановКутузов Михайло ІлларіоновичАракчеєв Олексій АндрійовичБагратіон Петро ІвановичВасильчиков Ілларіон ВасильовичБарклай-Де-Толлі Михайло БогдановичУваров Федір ПетровичРаєвський Микола Миколайович
Британія (іконка)
Британія
Веллінгтон Артур Коллі ВеллсліПіт Вільям МолодшийБересфорд ВільямГрем ТомасЕльфінстоун Джордж КейтМур ДжонХоуп ДжонАберкромбі Ральф
Пруссія (іконка)
Пруссія
Фрідріх Вільгельм III ГогенцоллернФон Блюхер Гебхард ЛеберехтКарл II Вільгельм ФердінандФон Калкройт Фрідріх АдольфНейгардт Фон Гнейзенау Август-Вільгельм АнтонФон Бюлов Фрідріх ВільгельмКляйст Фрідріх-Генріх Фердінанд ЕмільФон Шарнхорст Герхард-Іоганн Давид
Австрія (іконка)
Австрія
Франц I ГабсбургКарл Людвіг Іоанн ГабсбургБельгард Генріх-Йосип ІоганнФон Кінмайєр МікаельМак КарлФон Нейпперг Адам АдальбертІєлачіч Де Бусцім ФранцФон Ліхтенштейн Іоанн-Йосип
Єгипет (іконка)
Єгипет
Мурад-БейІбрагім-БейАбу-Бакр-ПашаДжеззар-ПашаКараїм-ПашаАхмед-Паша
Історичні особистості із Козаки 2: Битва за Європу
Польща (іконка)
Польща
Карл КняжевичВінцент Корвін КрасинськийЮзеф-Антоній ПонятовськийЙосип Зайончек
Іспанія (іконка)
Іспанія
Франсіско Ксавьєр Кастаньос-і-АрагонесФрансіско БаллестеросМігуель Рікардо Де АлаваФрансіско Еспос-і-Міна
Союз Рейна (іконка)
Союз Рейна
Карл Фрідріх Вільгельм Фон ГерсдорфЕрнст IАдам Людвіг Фон ОхсВільгельм I Вюртембергський