Козаки Вікі
Register
Advertisement

Португалія — нація, доступна для гри у Козаки: Європейські війни, Козаки: Останній довід королів та Козаки: Знову війна.

Прапор Португалії

Прапор Португалії

Великий герб Королівства Португалія

Великий герб Королівства Португалія

Загальні дані[]

Має перехід у XVIIІ ст.

Юніти[]

Дописати.

Будівлі[]

Дописати.

Історичний погляд[]

Утворення Португалії[]

У 997 році територію між річками Дору та Мінхо (північ Португалії) відвоював у маврів король Леона Бермудо II. 1064 року король Кастилії й Леону Фердінанд I захопив територію до сучасної Коїмбри. Відвойовані у маврів території були поділені на кілька феодальних ф'єфів. У 1096 році як вдячність за допомогу у війні з маврами король Альфонсо VI видав заміж за Генріха Бургундського свою позашлюбну доньку Терезу та надав зятю титул графа Португальського.

Після смерті Альфонсо VI Генріх відмовився визнати владу Кастильського королівства та почав війну. У 1139 після перемоги над маврами при Орикє син Генріха Альфонс І Великий був проголошений португальськими рицарями королем Португалії. У 1179 році Папа римський визнав незалежність Португалії.

Протягом подальших двох століть португальські королі вели війни з маврами, які зрештою закінчилися вигнанням останніх з країни. У 1383 році після смерті короля Фернандо I спричинилася політична криза, внаслідок якої країну очолила нова династія - Авіська.

Розквіт та занепад[]

Розквіт португальської імперії почався у 1415, коли португальська армада короля Жуана І захопила багате арабське торгове місто Сеута.

У 15 ст. Лісабон за розкішшю перевершував усі європейські столиці. Близько 2 тисяч кораблів з коштовностями, шовком, прянощами та чорними невільниками щорічно входили у гирло річки Тежу. Це був час не тільки небаченої розкоші та успіхів в усіх галузях, це був час великих мореплавців й великих відкриттів. Насамперед, 1418 та 1427 роках у Атлантичному океані були відкриті Мадейра та Азорські острови й приєднані до Португалії. Також відкриті острови Зеленого Мису.

Бартоломеу Діаш у 1488 обігнув мис Доброї Надії, що у подальшому допомогло португальцям дістатися східного узбережжя Африки та Індії. Васко да Гама відкрив Португалії у 1498 морський шлях до Індії навколо Африки. Педру Альваріс Кабрал відкрив морський шлях до Бразілії у 1500. Сліди могутньої морської імперії можна й нині зустріти не тільки в самій Португалії, але й в абсолютно різних куточках світу: у Африці, Індії, Індонезії, Китаї, на Близькому Сході та у Південній Америці.

Король Жоао II у 1494 підписав Тордесільяську угоду між Португалією та Іспанією, якою поділено майбутні колоніальні володіння обох країн.

Парадоксально, але незліченні багатства призвели до розорення країни, а відплив населення у колонії виявився фатальним для порівняно невеликої держави. Остаточно погіршила ситуацію марокканська авантюра короля Себастьяна I, під час якої той загинув у 1578 році. Внаслідок чого виникла династична криза. Намагання інших представників королівської родини Енріке I та Антоніо з Крату зберегти владу у Авіській династії виявилися марними - у 1580 році Португалія залишилася без короля.

Габсбурзький дім[]

Претензії на корону Португалії виказал Філіпп II, король Іспанії, бо він був сином португальської принцеси та мав права на португальський трон. Іспанський король вторгнувся до країни, його полководець герцог Альба зламав спротив португальців, і у 1581 році Філіп II став також португальським королем прийнявши ім'я Філіпа І. Португальський сейм визнав його права на престол 1581 року. Філіп І присягнув керувати Португалією як окремою державою, незалежною від іспанських володінь, на основі особистої Іберійської унії.

Проте об'єднання двох держав позбавило Португалію власної зовнішньої політики, і вороги Іспанії стали ворогами Португалії. Через війни Іспанії з Голландією та Англією довелося закрити порт Лісабон для колишніх торговельних партнерів Португалії. Потім голландці здійснили напади на португальські поселення в Бразилії, а також в Африці та Азії.

Невдала війна Іспанії з Англією розв'язала руки як повсталим та відокремленим Нідерландам, так і Генріху III Валуа (а потім Генріху IV Бурбону); і Нідерланди, і Франція відчули себе вільнішими: перші — від наполегливого військового єдиноборства з іспанськими десантами, друга — від дипломатичних підступів та інтриг з боку Філіпа. Всі плани його поживиться як-небудь при допомозі французької католицької партії за рахунок Франції і навіть посадити свою дочку на французький престол закінчилися повною невдачею.

Під час боротьби Католицької Ліги із Генріхом Бурбоном він надавав діяльну, але безплідну підтримку Лізі. Мир із Францією він уклав лише в 1598 році, за кілька місяців до своєї смерті.

Під час правління сина Філіпа, Філіп III (1598-1621), Іспанія уклала перемир'я з голландцями. Голландські та англійські купці знову почали приїжджати до Лісабону, розширилася торгівля і з Бразилією, але у результаті постраждала португальська автономія. Під час правління Філіпа IV (1621-1640) його фаворит граф-герцог Оліварес відновив війну з голландцями, які напали на Баїю у 1624, а у 1630 окупували Пернамбуку (Ресифі) та сусідні з ним плантації. Між тим португальські володіння у Азії були втрачені через вторгнення голландців та англійців. Португальці тепер не бажали мати справи з Оліварес, який намагався зруйнувати їх незалежні інститути та нав'язати нові податки, щоб посилити іспанський вплив у Португалії та використовувати її ресурси у війні з Францією. У 1640, після того як Каталонія повстала та звернулася за допомогою до Франції, у Португалії спалахнуло загальне повстання. Іспанці були вигнані майже без кровопролиття, і герцог Жуан Брагансский був проголошений королем Португалії під ім'ям Жуана IV (1640-1656).

Браганський дім[]

Жуан IV був найближчим португальським нащадком Себастьяна по боковій лінії nf найбільшим землевласником Португалії, але у нього не було армії, а казна була порожня. Оскільки Іспанія у той час була втягнута у війну з Францією та зайнята повстанням у Каталонії, він зумів організувати оборону країни та знайти союзників. Союз Португалії з Англією був відновлений у 1642. Французи, які підштовхують Португалію до відновлення незалежності, відмовилися увійти до офіційного союзу. Голландці, незважаючи на вороже ставлення до Іспанії, продовжували займати португальські володіння у Бразилії до тих пір, поки бразильці не підняли проти них збройне повстання. Бразильський губернатор Салвадор Корреа ді Са організував експедицію до Африки, щоб вигнати голландців з Анголи. Папський престол, який перебував під впливом Іспанії, відмовився визнати Жуана IV. У цій складній обстановці були зроблені зусилля з розширення бразильської торгівлі. Після значних поступок голландцям з ними було укладено мир. У 1654 був підписаний договір з Англією, за яким англійським купцям були повернуті привілеї у Лісабоні, визнана знаходиться там же факторія й надана свобода віросповідання.

Після смерті Жуана IV його старший син Альфонс VI (1656-1683) був ще неповнолітнім, і вдова Жуана IV Луїза здійснювала регентство. Вона марно боролася за укладення договору з Францією, але уклала союз із Англією, за яким Карл II одружився з її донькою Катериною Брагансскою, отримавши у якості приданого не тільки велику грошову суму, але також Танжер та Бомбей. Натомість він зобов'язався захищати Португалію, «коли б вона була найбільш Англією». Карл II прислав солдатів для посилення охорони кордонів Португалії, і англійські дипломати у 1668 добилися, того щоб Іспанія визнала незалежність Португалії.

Тим часом виявилося, що Альфонс VI не здатний керувати країною, і від його імені цим займався граф Каштелу Мельюр. Він організував одруження Альфонса на французькій принцесі Марі-Франсуазі-Ізабеллі Савойської, яка спровокувала відставку Каштелу Мельюра та домоглася розлучення через імпотенцію Альфонса. Потім вона вийшла заміж за його молодшого брата Педру, який у 1667 був затверджений регентом, а після смерті Альфонса став королем Педру II (1683-1706). Португалія встановила добрі відносини з Англією та Францією, щоб порушити плани Іспанії. Однак тепер Іспанія стала менш небезпечною. Шлюб з Марі-Франсуазою-Ізабеллою розцінювався як успіх французької політики, але після її смерті Педру II одружився з австрійкою. Коли стало ясно, що у іспанського короля Карла II не буде спадкоємця, французький король Людовик XIV став пред'являти претензії до Іспанії та після смерті Карла у 1700 р. посадив на іспанський престол свого онука, титулованого Філіпом V. Це викликало тривогу в інших європейських державах, і, коли Англія та Нідерланди підтримали претензії австрійського ерцгерцога Карла, Португалія приєдналася до великого союзу, сформованому для вигнання Бурбонів з Іспанії. Ерцгерцог прибув до Португалії, але, хоча англо-португальські війська двічі вступали у Мадрид, їм не вдалося ані утримати це місто, ні надихнути іспанців на боротьбу з французами. Відповідно до Утрехтского миру 1713 Бурбони залишилися на іспанському престолі, а португальці зміцнили союз з Англією та Австрією.

Період бідності перших років реставрації залишився позаду. Хоча наприкінці 17 ст. велика частина колись великої португальської колоніальної імперії на Сході була втрачена, у центральній частині Бразилії були відкриті родовища золота. Район Мінас-Жерайс охопила золота лихоманка: сюди стікалися золотошукачі з інших частин Бразилії та з самої Португалії, і адміністрацію колонії довелося перевести з Баїі до Ріо-де-Жанейро. У 1728 у районі Мінас-Жерайс були виявлені алмази. Маючи у своєму розпорядженні такі багатства, Жуан V (1706-1750) був покровителем мистецтв, заснував академії та бібліотеки й організував громадські роботи. Великий стимул для свого розвитку отримала архітектура. Політичні договори з Великим Альянсом завершилися укладенням Метуенского договору 1703, за яким Англія віддавала перевагу португальським винам та вовняним тканинам. Війни з Францією відкрили великий ринок у Англії для портвейну та інших вин, а приплив коштовностей з Бразилії привів до швидкого розширення англійської торгівлі у Лісабоні. Кортеси, які регулярно скликалися після реставрації, тепер втратили своє значення, і король здійснював абсолютну владу через своїх міністрів.

Після смерті Жуана V його син Жозе (1750-1777) мало цікавився управлінням та призначив міністром Себаштіана Жозе ді Карвалью (згодом - маркіз Помбал), талановитого адміністратора та представника епохи просвітництва у Португалії. Його здібності проявилися, коли 1 листопада 1755 Лісабон сильно постраждав від землетрусу. Тисячі людей загинули, а палаци, церкви та житлові будинки були зруйновані. Карвалью, отримавши надзвичайні повноваження, забезпечив житлом бездомних та перебудував центр столиці. Його влада викликала ревнощі у спадкових дворян, але він стратив герцога Авейру та маркіза Тавор, які спробували вбити короля Жозе. Карвалью провів також кампанію проти єзуїтів, усунувши їх з посад королівських сповідників, та врешті-решт видворив єзуїтський орден з Португалії та її колоній. Помбал здійснив реформу університету у Коімбрі, заснував дворянський коледж та намагався поширити систему світської освіти у всій Португалії. Він також намагався підтримати купецтво країни, заснував компанію з продажу портвейну, підтримував ціни та ввів стандарти з вирощування винограду. Тим часом приплив золота з Бразилії почав вичерпуватися, і спроби оживити торгівлю за рахунок інших товарів за допомогою організації монопольних компаній не увінчалися успіхом.

Падіння Помбала після смерті короля призвело до зміни політичного курсу, хоча багато його прихильників залишилися на своїх постах. Дочка Жозе, Марія I (1777-1816), відмовилася звинуватити його у перевищенні влади, але відчувала докори совісті, розриваючись між відданістю своєму батькові та скаргами жертв Помбала. За правління Марії I Португалія дотримувалася нейтралітету у британсько-американській війні, що закінчилась утворенням США (від липня 1782 року) та здобула затоку Мапуту на східно-африканському узбережжі Тихого океану (поступка Австрії у 1781 році).

Королева відзначалася побожністю, за деякими джерелами — релігійною манією та психічною недугою. Після 1799 року і до самої смерті королеви фактичне управління країною здійснював регент, її син Жуан.

Нації (Козаки 1 і аддони)
Козаки: Європейські війни
АвстріяАлжирАнгліяФранціяПруссіяНідерландиПьємонтПольщаРосіяПортугаліяСаксоніяІспаніяШвеціяТуреччинаУкраїнаВенеція
Козаки: Останній довід королів
БаваріяДанія
Козаки: Знову війна
УгорщинаШвейцарія
Advertisement