FANDOM


Ней Мішель (Козаки 2)

Ней Мішель

Мішель Ней (фр. Michel Ney; правильна вимова - Мішель Не; 1769-1815) - маршал з найбільш відомих маршалів часів Наполеонівських воєн, герцог Ельхінген (фр. Duc d'Elchingen) і князь Москворецкий (фр. Prince de la Moskowa). Наполеон називав його «le Brave des Braves» - «найхоробріший з хоробрих».

Ігрові даніРедагувати

Народився у 1769 р. у сім'ї ремісника. 19-літнім вступив на службу до гусарського полку, до 1792 р. прошовши шлях від рядового до лейтенанта. У 1792-94 рр. — у складі Північної армії, у 1794-96-му — Самбро-Маасської; неодноразово відзначився у битвах як завзятий рубака, за що 1796 р. став бригадним генералом, а у 1799 р. — дивізійним. Завдяки вигідному одруженню, увійшов, у 1802-му до "клану Бонапартів". У 1805 р. уже у званні маршала прийняв IV корпус Великої армії і на цій посаді рішуче і дуже успішно діяв протягом кампанії 1806-07 рр. — під Ельхінгене (отримав титул герцога де Ельхінгене), Йєні, Гюттштадте та ін.; тоді ж отримав прізвисько "Найхоробріший". У 1806-11 рр. — на Піренейському півострові, де брав участь у низьці битв і, заразом зарекомендував себе як вкрай незговірлива людина. В Російській кампанії командував III корпусом, взявши участь у битвах під Смоленськом, Бородіно, Вязьмою; отримав титул князя Московського. У кампанії 1813-14 рр. учасник битв під Лютцені, Баутцені, Лейпцигі та ін.; з 1814-го командував 1-ю дивізією вольтижерів Молодої гвардії. Після реставрації Бурбонів кар'єра маршала лише укріпилася, проте після повернення Наполеона він знову повернувся під стяги корсиканця. Отримавши у командування частину Бельгійської армії, виявив себе як слабкий для подібного рівня воєначальник, програвши битву під Картр-Бра і неефективно діючи під Ватерлоо. Заарештований після остаточної поразки Бонапарта і розстріляний у грудні 1815 р. за вироком Палати перів.

Історичний поглядРедагувати

Початок кар'єриРедагувати

Мішель Ней народився 10 січня 1769 у французькому анклаві Саарлуісе з переважно німецькомовним населенням. Він став другим сином у родині бондаря П'єра Нея (1738-1826) і Маргарет Гревелінгер. Після закінчення коледжу працював писарем у нотаріуса, потім наглядачем на ливарному заводі.

У 1788 рядовим вступив в гусарський полк, брав участь у революційних війнах Франції, отримав поранення при облозі Майнца.

У серпні 1796 став бригадним генералом в кавалерії. 17 квітня 1797 Ней в битві під Нойвідою потрапив у полон до австрійців і в травні того ж року повернувся в армію в результаті обміну на австрійського генерала.

У березні 1799 підвищений у званні до дивізійного генерала. Пізніше в тому ж році, відправлений для підкріплення Массена до Швейцарії, поблизу Вінтертура був важко поранений в стегно та кисть.

У 1800 відзначився при Гогенліндені. Після Люневільського миру Бонапарт призначив його генерал-інспектором кавалерії. У 1802 р. Ней був послом у Швейцарії, де провів мирний договір і медіаційні акти 19 лютого 1803.

Основні битви Редагувати

Отримавши при проголошенні імперії маршальський жезл, Ней у війні 1805 з Австрією розбив ерцгерцога Фердинанда при Гюнцбурзі і 14 жовтня штурмом на Ельхінгенські бастіони змусив Ульм капітулювати. У битві при Йєні він довершив поразку пруссаків, потім примусив здатися Ерфурт і Магдебург; у 1807 р. вирішив долю битви під Фрідланде, заслуживши тут прізвисько "le brave de braves" - "найхоробріший з хоробрих". В Іспанії, з 1808 р., він здійснив ряд блискучих подвигів. 3 січня 1809, в битві під Какабелос, загинув друг маршала - генерал Кольбер, про якого Ней говорив: «Коли Кольбер на аванпостах, я сплю спокійно». У 1811 р. посварився з головнокомандувачем Массена через план кампанії і повернувся до Франції. Титул "prince de la Moskowa" - князь Москворецький Ней отримав 17 листопада 1812 при відступі від Москви.

Похід до Росії та відступ Редагувати

У Російській кампанії 1812 року командував корпусом і за битву під Бородіно отримав титул князя Москворецького. Після окупації Москви займав Богородськ, а його роз'їзди доходили до річки Дубни.

Під час відступу з Росії, після битви під Вязьмою, очолив ар'єргард, змінивши корпус маршала Даву. Після відступу головних сил Великої Армії з Смоленська прикривав її відхід і розпоряджався підготовкою укріплень Смоленська до підриву. Зволікаючи з відступом, він був відрізаний від Наполеона російськими військами під командуванням Милорадовича; він намагався пробитися, але, зазнавши великих втрат, не зміг здійснити свого наміру, відібрав кращі частини корпусу числом близько 3 тисяч солдатів і з ними перейшов Дніпро на північ, у села Сирокоріння, кинувши більшу частину своїх військ (у тому числі усю артилерію), які на наступний день капітулювали. У Сирокорінні війська Нея перебиралися через Дніпро по тонкому льоду; на ділянки відкритої води кидали дошки. Значна частина солдатів при переході через річку потонула, тож коли Ней з'єднався у Орші з головними силами, в його загоні залишилося лише близько 500 осіб. Із залізною суворістю підтримував він дисципліну, при переході через Березину врятував залишки війська. При відступі Великої армії керував обороною Вільни та Ковно.

У 1813 р. він, після поразки Удіно під Гросбереном, отримав головне керівництво над військами, що призначалися до нападу на Берлін, але 6 вересня був розбитий Бюловим під Денневіце. У кампанії 1814 він бився під Брієнном, Монміралі, Краономі та Шалон-сюр-Марна. Після взяття Парижа умовив імператора відректися від престолу. Людовік XVIII призначив його членом військової ради і пером і доручив йому керівництво над шостою дивізією.

Сто днів. Страта Редагувати

Коли Наполеон повернувся з острова Ельби, Ней обіцяв Людовіку XVIII привести Наполеона живим або мертвим, але 17 березня 1815, разом із усією своєю армією, він перейшов на бік Наполеона. «Наче гребля прорвалася, - говорив Ней, - я повинен був поступитися силі обставин».

Під час відкриття кампанії 1815 Ней з рук Наполеона прийняв керівництво над 1-м і 2-м корпусами. 16 червня бився у Катр-Бра з герцогом Веллінгтоном і під Ватерлоо з великою хоробрістю керував центром. Під ним було вбито п'ятеро коней, але Ней в подертому мундирі, з чолом, чорним від порохового гару все ще намагався зібрати залишки солдатів для атаки з криком: "Дивіться, як іде на смерть маршал Франції". Повернувшись до Парижу після поразки, він в палаті перів радив закликати Бурбонів назад. Ховаючись втечею до Швейцарії, був заарештований 19 серпня та привезений до Парижу.

Жоден генерал не хотів судити полководця. Ней заперечував компетенцію військового суду в цій справі і вимагав передачі його в палату перів. Військовий суд, який складався з колишніх соратників Нея, виніс рішення про свою некомпетентність в даній справі. Палата ж тільки й чекала нагоди проявити свою старанність. З усіх перів в числі ста шістдесяти одного знайшовся тільки один, що висловився за невинність маршала: це був молодий герцог де Брольї, лише за дев'ять днів до цього досяг віку, який давав йому право засідати в палаті перів. Сто тридцять і дев'ять голосів подано було за негайну страту - без права оскарження вироку.

7 грудня 1815 Ней був розстріляний як державний зрадник неподалік від Паризької обсерваторії. Своїм розстрілом керував сам. Солдати не хотіли стріляти в маршала і тільки важко поранили його. У 1853 році на цьому місці була споруджена статуя Нея.

Історичні особистості із Козаки 2: Наполеонівські війни
Франція (іконка)
Франція
Наполеон БонапартНей МішельМюрат ІоахімМортьє Едуард-Адольф Казимир ЖозефМоран Шарль-Антуан Луї ОлександрДе Шампьон Етьєн Марі Антуан НансутіДе Фріан ЛуїДаву Луї Ніколя
Росія (іконка)
Росія
Олександр І, Олександр Павлович РомановКутузов Михайло ІлларіоновичАракчеєв Олексій АндрійовичБагратіон Петро ІвановичВасильчиков Ілларіон ВасильовичБарклай-Де-Толлі Михайло БогдановичУваров Федір ПетровичРаєвський Микола Миколайович
Британія (іконка)
Британія
Веллінгтон Артур Коллі ВеллсліПіт Вільям МолодшийБересфорд ВільямГрем ТомасЕльфінстоун Джордж КейтМур ДжонХоуп ДжонАберкромбі Ральф
Пруссія (іконка)
Пруссія
Фрідріх Вільгельм III ГогенцоллернФон Блюхер Гебхард ЛеберехтКарл II Вільгельм ФердінандФон Калкройт Фрідріх АдольфНейгардт Фон Гнейзенау Август-Вільгельм АнтонФон Бюлов Фрідріх ВільгельмКляйст Фрідріх-Генріх Фердінанд ЕмільФон Шарнхорст Герхард-Іоганн Давид
Австрія (іконка)
Австрія
Франц I ГабсбургКарл Людвіг Іоанн ГабсбургБельгард Генріх-Йосип ІоганнФон Кінмайєр МікаельМак КарлФон Нейпперг Адам АдальбертІєлачіч Де Бусцім ФранцФон Ліхтенштейн Іоанн-Йосип
Єгипет (іконка)
Єгипет
Мурад-БейІбрагім-БейАбу-Бакр-ПашаДжеззар-ПашаКараїм-ПашаАхмед-Паша
Історичні особистості із Козаки 2: Битва за Європу
Польща (іконка)
Польща
Карл КняжевичВінцент Корвін КрасинськийЮзеф-Антоній ПонятовськийЙосип Зайончек
Іспанія (іконка)
Іспанія
Франсіско Ксавьєр Кастаньос-і-АрагонесФрансіско БаллестеросМігуель Рікардо Де АлаваФрансіско Еспос-і-Міна
Союз Рейна (іконка)
Союз Рейна
Карл Фрідріх Вільгельм Фон ГерсдорфЕрнст IАдам Людвіг Фон ОхсВільгельм I Вюртембергський