FANDOM


Моран Шарль-Антуан Луї Олександр

Моран Шарль-Антуан Луї Олександр

Моран Шарль-Антуан Луї Олександр (1771 - 1835) — французький генерал часів Першої імперії, граф, пер Франції, військовий письменник. Воєначальник, доступний для гри у "Козаки 2: Наполеонівські війни" та "Козаки 2: Битва за Європу".

Ігрові даніРедагувати

Народився у 1771 р. Почав військову кар'єру з 1792 р., коли був обраний капітаном 7-го батальйону департаменту Ду; вже через місяць після вступу на цю посаду став 1-м підполковником. У період 1792-96 рр. воював у складі Рейнської, Північної, Самбра-Маасскої армій. У 1797 р. у складі Італійської армії відзначився у боях з австрійцями, завдяки чому через рік потрапив до єгипетської експедиції генерала Бонапарта; більшу частину служби у пустелі провів у загоні генерала Дезе, придушуючи залишки опору мамлюків. У 1800 р. був проведений у бригадні генерали; був губернатором однієї з єгипетських провінцій. Після повернення до Франції очолив війська одного з департаментів. Отримавши у 1805 р. посаду дивізійного генерала, командував бригадою у дивізії Сент-Ілера; у цій якості відзначився під Аустерліцем. У кампаніях 1806-07, 1809, 1812, 1813 рр. зарекомендував себе як хоробрий командир дивізії та талановитий начальник штабу; брав участь у боях під Екмюлем, Вааграмом, Смоленськом, Бородіним, Лютценом та ін. Його дивізія вважалася кращою у корпусі Даву, який сам по собі був одним з найбільш боєздатних у всій Великій армії. У 1808 р. за заслуги перед імперією був удостоєний титулу графа; у 1815 р. - звання пера Франції. Позбувся всіх регалій та був змушений тікати з країни після остаточної поразки Наполеона. Повернувся з-за кордону у 1819 р., але на службі був відновлений тільки у 1830 р. Командував військовим округом у Безансоні; помер у Парижі у 1835 р.

Історичний поглядРедагувати

Народився у 1771 році у м.Понтарльє. навчався на правника, у 1791 році отримав звання ліценціата права. Втім не став адвокатом, а записався до 2-го батальйону округу Понтарльє. У 1792 році стає капітаном 7-го батальойну добровольців департутамента Ду. Згодом направляється до Рейнської армії. Тут відзначився у битві під Ле-Кенуа (1792 рфк), облозі Мобежа, битвах під Ваттіном й Ондшоотом у 1793 році. Після цього воював у Самбро-Мааській армії у 1794–1796 роках (було поранено під Спримоном). Вийшовши з лікарні, Моран приєднався до 10-ї дивізії Бернадота, брав участь у битві на річці Урт (18 вересня 1794 року), битві під Альденґовеном (2 жовтня 1794 року), захоплені Кройцнаха (1 грудня 1795 року), проявив себе на висотах Кенігштайн (26 липня 1796 року) та у битві під Тейнінгом (22 серпня 1796 року). Згодом перейшов до Італійської армії, з якою воював у 1796–1797 роках, відзначившись у битві під Риволі. після цього разом з Бонапартом був у Єгипетському поході 1798–1801 років. відзначився у битві у Пірамід. За свої звитяги отримує звання полковника. Після повернення Бонапарта до Франції залишився у Єгипті в якості генерал-ад'ютанта генерала Жана-Батиста Клебера. У 1800 році стає бригадним генералом.

По поверненню до Франції призначається військовим командувачем департамента Морбріан, а згодом передений до Армії берегів океану, яка готувалася до відправки у Англію. Бере участь у битві під Аустерліцем у 1805 році. Командуючи піхотною бригадою 4-го корпусу генерала Сент-Ілера, що захищала й Праценські висоти, але була майже повністю знищена. Втім за героїзм Моран отримав звання дивізійного генерала.

У військовій кампанії 1806 року проти Прусії командував 1-ю дивізією 3-го корпусу Даву. Добре проявив себе у битвах під Ауерштедтом, Голиміном, Прейсіш-Елау. У 1808 році отримає титул графа імперії. Залишаючись у корпусі Даву, брав участь у військовій кампанії 1809 року проти Австрії. Відважно бився у битвах під Абенсбергом, Екмюлем, Регенсбургом, Ваграмом. 13 липня 1810 року призначається губернатором Гамбургу. Свої обов'язки Моран виконував до 1812 року.

Моран брав участь у військовій кампанії 1812 року проти Росії. Тут він командував 1-ю дивізією корпусу маршала Даву. 24 червня 1812 Моран удостоївся честі першим переправитися на правий берег Німану, відкривши, таким чином, Російську кампанію. 17 серпня його дивізія у ході запеклого бою займає південні передмістя Смоленська. У Бородінській битві полки Морана атакують Курганну висоту, несучи при цьому величезні втрати від залпів російської артилерії. Сам генерал отримує поранення в щелепу. На кінці 1812 р. залишки 1-ї дивізії Великої армії, зберігаючи порядок та дисципліну, покинули Росію.

Стійко бився Моран й у кампанії 1813 року. З 17 березня 1813 Моран командував 12-ю піхотною дивізією, яка входила до складу 1-го, а потім 4-го корпусів генерала Бертрана. Брав участь у битвах під Лютценом та Бауценом. 6 вересня 1813 року у битві біля Денневіце, після поразки французької кавалерії, стійкість Морана врятувала залишки корпусу маршала Нея та дозволила французам відступити. Відзначився у бою під Ханау (30-31 жовтня). У грудні 1813 - квітні 1814 керував обороною Майнца, покинувши його зі своїми військами лише після закінчення війни (4 травня 1814).

Під час Ста днів Наполеона Бонапарта приєднався до останнього, за що отримав звання пера Франції. У битві під Ватерлоо командував частиною Старої гвардії, зміг захопити село Планшенуа (за це отримав Орден Почесного легіону), але це не змінило хід подій — Наполеон зазнав поразки.

За підтримку Наполеон у 1816 році на військовій раді у Ла-Рошелі був заочно засуджений до страти. Тому Моран втік до Польщі. У 1819 році повернувся до Страсбургу, де постав перед судом, який виправдав Морана. З цього моменту жив тихим життям. У 1832 році вдруге стає пером Франції. Помер Шарль Моран у Парижі 2 вересня 1835 року.

Історичні особистості із Козаки 2: Наполеонівські війни
Франція (іконка)
Франція
Наполеон БонапартНей МішельМюрат ІоахімМортьє Едуард-Адольф Казимир ЖозефМоран Шарль-Антуан Луї ОлександрДе Шампьон Етьєн Марі Антуан НансутіДе Фріан ЛуїДаву Луї Ніколя
Росія (іконка)
Росія
Олександр І, Олександр Павлович РомановКутузов Михайло ІлларіоновичАракчеєв Олексій АндрійовичБагратіон Петро ІвановичВасильчиков Ілларіон ВасильовичБарклай-Де-Толлі Михайло БогдановичУваров Федір ПетровичРаєвський Микола Миколайович
Британія (іконка)
Британія
Веллінгтон Артур Коллі ВеллсліПіт Вільям МолодшийБересфорд ВільямГрем ТомасЕльфінстоун Джордж КейтМур ДжонХоуп ДжонАберкромбі Ральф
Пруссія (іконка)
Пруссія
Фрідріх Вільгельм III ГогенцоллернФон Блюхер Гебхард ЛеберехтКарл II Вільгельм ФердінандФон Калкройт Фрідріх АдольфНейгардт Фон Гнейзенау Август-Вільгельм АнтонФон Бюлов Фрідріх ВільгельмКляйст Фрідріх-Генріх Фердінанд ЕмільФон Шарнхорст Герхард-Іоганн Давид
Австрія (іконка)
Австрія
Франц I ГабсбургКарл Людвіг Іоанн ГабсбургБельгард Генріх-Йосип ІоганнФон Кінмайєр МікаельМак КарлФон Нейпперг Адам АдальбертІєлачіч Де Бусцім ФранцФон Ліхтенштейн Іоанн-Йосип
Єгипет (іконка)
Єгипет
Мурад-БейІбрагім-БейАбу-Бакр-ПашаДжеззар-ПашаКараїм-ПашаАхмед-Паша
Історичні особистості із Козаки 2: Битва за Європу
Польща (іконка)
Польща
Карл КняжевичВінцент Корвін КрасинськийЮзеф-Антоній ПонятовськийЙосип Зайончек
Іспанія (іконка)
Іспанія
Франсіско Ксавьєр Кастаньос-і-АрагонесФрансіско БаллестеросМігуель Рікардо Де АлаваФрансіско Еспос-і-Міна
Союз Рейна (іконка)
Союз Рейна
Карл Фрідріх Вільгельм Фон ГерсдорфЕрнст IАдам Людвіг Фон ОхсВільгельм I Вюртембергський