Мамелюк
| |
---|---|
Базова інформація | |
Шкода | 12 |
Здоров'я | 380 |
Вартість | 5753 |
К-сть очок | 0,15 |
Наймається? | Ні |
- «Кавалерист, озброєний довгим списом. Ефективний проти піхоти. Висока швидкість тренування і низька вартість.»
- ~ Внутрішньоігрова довідка
- ~ Внутрішньоігрова довідка
Загальні дані[]
Мамелюки — унікальні алжирські вершники, що є лише в цієї нації. Ці важкі кавалеристи чудово підійдуть для штурму ворожих позицій, чи захисту власних фортець. З огляду на те, що мамелюки є єдиною кавалерією Алжиру (не рахуючи найманців), їх можна використосувати скрізь, де гравець не хоче використовувати піхоту. Універсальність цієї кавалерії доводить те, що якщо не за силою удару, то за здоров'ям мамелюки переважають майже всіх (крім хіба-що українських гетьманів) кавалеристів.
Апґрейди[]
- Кувати збую для коней (кінні війська будуються вдвічі швидше);
- Кувати нові палаші і шаблі (сила удара кавалерії +5);
- Провести заняття з фехтування (сила удару холодної зброї +5);
- Провести навчання з їздим верхом (бойовий дух, захист +3).
Історичний погляд[]
Мамелюк (араб. مملوك) — воїн рабського походження, навернений до ісламу; підлеглий царя (маліка) в деяких ісламських країнах, зокрема, в мусульманському Єгипті. Схоже піхотне військо, сформоване XIV ст. у Османській імперії, звалось яничарами.
Перші мамлюки служили Аббасидським халіфам (султанам) наприкінці 9-го століття у Багдаді. Мамлюцтво було подальшим розвитком попередньої системи гулямства (ар. «гулям» — раб), впровадженої халіфом аль-Му'тасімом, тобто перетворення військовополонених на варту халіфа. Ця система припинила своє існування після заворушень і вбивства 4-х каліфів поспіль у 860-х роках, і на її основі була створена система мамлюцтва. Головна різниця полягала в тому, що мамлюки набиралися з дітей і отримували ісламську освіту. Аббасиди набирали їх з Причорномор'я — Черкесія, Грузія, а також Великого Степу, зокрема степів півдня України і Росії. До мамлюків потрапляли діти, продані в рабство бідними родинами степовиків або украдені работоргівцями — грецькими, римськими, тюркськими, арабськими та ін.
Вважається, що переважну частину мамлюків складали люди тюркського і кипчацького походження (відомі як половці). Питання мамлюків зі слов'яномовних племен досі не досліджено. Слід звернути увагу також на те, що мамлюцтво має спільні риси з іншими військовими утворенням тих часів — Римської Імперії (війська з рабів-варварів), Візантії, Монголо-Татарської Імперії і Золотої Орди (набір у військо в ранньому віці і на все життя, навчання верховій їзді, постійне життя в таборах), Османська Імперія (назви «мамлюк» і «яничар» виражали схожі поняття в різних її краях). Елементи тієї самої структури простежуються і в організації козацького війська до XVII ст. (а в деяких рисах і до XIX ст.).
Мамлюцтво давало правителям війська, які не були пов'язані з існуючою структурою влади. Місцеві воїни часто були відданіші своїм місцевим старійшинам (шейхам), сім'ям або знаті, ніж султану чи халіфу. Якщо якийсь вождь виступав проти правителя, часто було неможливо справитися з ним, не викликавши незадоволення знаті. Мамлюки були чужинцями, повністю залежними від правителя, і тому були йому відданіші.
Після прийняття мамлюком ісламу, він проходив підготовку кіннотника. Мамлюки повинні були дотримуватись правил поведінки фурусійа (вершництва, араб. «фараса» — їздити верхи), які дуже нагадували відповідні правила поведінки лицарів у середньовічній Європі — щедрість, мужність, а також вивчення тактики кінноти, верхової їзди, стрільби з лука і лікування ран.
Мамлюки проводили у своїх таборах більшу частину життя. Їхні розваги включали змагання по стрільбі з лука, верхової їзди, щонайменше двічі на тиждень. Це давало змогу їм постійно бути у потрібній бойовій формі.
Після підготовки вони переставали бути рабами, але були зобов'язані служити султану. Султан тримав їх як зовнішню силу, проти місцевих заворушень. Султан міг їх відправити у будь-який куточок тогочасного світу, навіть на Іберійський півострів.
Султани мали найбільше число мамлюків, але інші еміри також могли мати свої війська. Багато мамлюків виростало до високих позицій в імперії, в першу чергу в армії. На початку їхній статус був неспадковим, і сини не могли наслідувати їх батьків. Але з часом, у таких місцях, як Єгипет, мамлюцькі сили були пов'язані з місцевою владою і отримали великий вплив на владу.
Мамлюки в Єгипті[]
Початок[]
Мамлюцьке султанство у Єгипті бере витоки з династії Аюбідів, яку Саладін (Салах ад-Дін) заснував в 1174. Разом зі своїм дядьком, Шіркухом, він завоював Єгипет для Нур ад-Діна (араб. «Світло Віри»), зенгідського еміра Дамаску в 1169. Близько 1189, після падіння Єрусалиму, Саладін укріпив владу цього роду над Середньою Азією. Після смерті Саладіна його сини почали конфліктувати щодо поділу імперії, і кожен намагався оточити себе мамлюцькими військами.
Близько 1200, брат Саладіна, аль-Аділ (араб. «Благородний»), зміг зосередити владу в імперії у своїх руках, підкоривши, знищивши або ув'язнивши своїх братів і племінників. З кожною перемогою аль-Аділ приєднував підкорені мамлюцькі загони до своїх. Цей процес було повторено після смерті аль-Аділа 1218 року і після смерті його сина аль-Каміла у 1238. Аюбіди отримали сильну владу завдяки підтримці мамлюків і почали залучати їх до внутрішньої політики султанату.
У 1315 вони також вторглися і захопили велику частину Нубії, але влада залишилася в руках Нубійського принца, який перейшов з коптської православної християнської віри в іслам.
Мамлюцький переворот[]
У червні 1249 війська європейських християнських держав у рамках 7-го хрестового походу висадилися в Єгипті під проводом короля Франції Луї IX і взяли Дам'єтту. Єгипетські війська спочатку відступили. Коли султан Єгипту ас-Саліх Айюб помер, влада на короткий час перейшла до його сина ал-Муаззама Тураншаха, а потім до його дружини Шаджар аль-Дурр, (або Шаджарат уль-Дур). Вона й розпочала контрнаступ за підримки мамлюків. Загони командира Бейбарса розбили війська Луї. Самого короля взяли у полон у березні 1250 року і отримали за нього викуп 250 тисяч ліврів.
Політична потреба у вожді змусила Шаджар одружитися з командиром мамлюків Айбаком. Айбак був пізніше вбитий у своїй лазні. Після боротьби за владу його місце зайняв Кутуз. Саме він формально заснував Бахрійське султанство і першу династію мамлюків.
Перша мамлюцька династія була названа Бахрійською, за іменем одного з полків, Бахірія або «морський» полк. Назва Бахрі (بحري «морський, річковий») стосувалася їхньої бази на острові аль-Маніаль («острів на Нілі»). Полк складався переважно з кипчаків (степовиків з Дикого Поля, половців), яких сучасні історики вважають тюрками.
Мамлюки і монголи[]
Коли монгольські війська хана Хулагу пограбували Багдад і взяли Дамаск у 1258 році, один з тих, хто втік з Дамаску, був воєначальник мамлюків Бейбарс. Він втік до Каїру. Коли Хулагу почав вимагати здати Каїр, Кутуз вбив послів Хулагу і з допомогою Бейбарса зібрав війська. Хулагу був змушений їхати на Схід у зв'язку зі смертю великого хана Монгке, але він залишив свого підлеглого, християнина Кітбуку замість себе. Кутуз завів монгольське військо у засідку біля річки Оронт, переміг їх у битві Айн-Джалут (1260), захопив і стратив Кітбуку.
Після великої перемоги Кутуз був вбитий мамлюками. За переказами, саме Бейбарс брав участь у вбивстві. У наступні століття влада буде передаватися подібним чином, середній час правління мамлюцького правителя — 7 років.
Другий раз мамлюки розбили монголів біля Хомса в 1260 і почали тіснити їх на схід. Вони утвердили свою владу над Сирією, укріпили місцевість, проклали поштові шляхи, і сформували дипломатичні зв'язки з місцевими князями. Війська Бейбарса також знищили останні християнські держави (хрестоносців) на Близькому Сході.
Мамлюки також відбили нові напади монголів в Сирії у 1271, 1281 (друга битва біля Хомса), 1303/1304 і 1312. Вони були розбиті монголами і християнськими військами у битві біля Ваді аль-Хазандар в 1299.
Династія Бурджі[]
В 1382 році, влада перейшла до роду Букрі (Бурджі). Назва Бурджі (ар. برجي) означає «фортечна», (порівн. з західноєвроп. «бург» — «фортеця») стосувалася їхнього центру в цитаделі Каїру. Династія складалася переважно з черкасів (черкесів).
Існують згадки про мамлюків про час завоювання мусульманами християнського Єгипту (зокрема Александрії — сучасного Каїру). Деякі західноєвропейські історики XIX ст. саме мамлюкам приписали знищення Александрійської бібліотеки, а також розграбування і плюндрування єгипетських пірамід і сфінкса.
Цікаві факти[]
- У Козаки: Європейські війни мамелюки є єдиною кавалерією Алжиру (не рахуючи найманців), але у Козаки: Знову війна до них додаються ще й бедуїни.
- Мамелюки грузинського походження в Єгипті зберігали свою рідну мову, намагалися бути в курсі того, що відбувається на Кавказі, приймали в гостях своїх батьків та інших родичів, посилали подарунки членам своєї сім’ї або давали грошей на спорудження необхідних будівель (у тому числі захисних веж чи навіть християнських храмів) в їх рідних місцях в Грузії. Грузинські мамелюки всіляко підтримували один одного через сильно розвинене почуття етнічної солідарності.
- Мамелюк Рустам Раза був охоронцем Наполеона Бонапарта.
Юніти із Козаки: Останній довід королів | ||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||||||
|
Юніти із Козаки: Знову війна | ||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||||||
|
Інші юніти | |
---|---|
Найманці | Рундашир • Гренадер • Піхотинець • Лучник • Січовий козак • Драгун 18 ст. |
Оригінальні юніти | Обоз • Скамповей • Прапороносець • Купець • Молдаванин • Генерал • Яхта • Stefan Hertrich |