FANDOM


Кляйст Фрідріх-Генріх Фердинанд Еміль

Кляйст Фрідріх-Генріх Фердинанд Еміль

Кляйст Фрідріх-Генріх Фердинанд Еміль (1762 - 1823) — один з прусських воєначальників, доступний для гри у "Козаки 2: Наполеонівські війни" та "Козаки 2: Битва за Європу".

Ігрові даніРедагувати

Народився у 1762 р. У армії - з 1774 р.; перша посада - паж принца Генріха Прусського. Брав участь у війні за баварську спадщину (1778-79), виконуючи у піхотному полку обов'язки офіцера, але потім залишив армію, щоб закінчити військову школу, та повернувся лише у 1790 р. У першу кампанію проти Французької республіки перебував при штабі, а на театр бойових дій потрапив лише у 1799 р. у чині майора, ставши командиром батальйону. Відзначившись у ряді битв, у 1803 р. був удостоєний честі стати ад'ютантом Фрідріха Вільгельма. Проведений у полковники, разом з королем особисто брав участь у кампанії 1806 року, а після поразок під Єною та Ауерштедтом брав участь у перемовах з Наполеоном. Ображений принизливими умовами Тільзітського миру, пішов у відставку, але через півтора року знову опинився у армії, отримавши звання генерал-майора та бригаду у підпорядкування (з 1809 р. одночасно займав посаду коменданта Берліна). У 1812 р. ледь не поїхав до Росії, прагнучи будь-що-будь битися з французами, але король не відпустив його з країни. У кампанії 1813-14 рр. прославився як майстерний у маневрі командир, здатний успішно протистояти більш численному противнику - так, під Баутценом з неповними двома полками зумів вистояти перед атаками корпусу маршала Мармона. Був призначений командиром корпусу та зіграв вирішальну роль у боях під Ноллендорфом та Кульмом, за що був нагороджений титулом графа фон Ноллендорф; відзначився також у битві за Париж. Після поразки Наполеона займав ряд високих державних посад. Помер у 1823 р.

Історичний поглядРедагувати

Походить із старовинного дворянського роду, багато представників якого служили у прусській армії. У 1777 році офіцером піхотного полку Бюлова брав участь у війні за баварську спадщину. Після укладення миру - закінчив військову школу у Берліні. У 1790 році Кляйст повернувся до діючої армії та брав участь у військових діях проти австрійців. У кампанію 1792-1793 років перебував при штабі головнокомандуючого князя Гогенлое.

З кінця 1799 року - ад'ютант командувача Рейнської армією генерал-фельдмаршала В. Меллендорфа. У цьому ж році був проведений у майори та призначений командиром зведеного гренадерського батальйону полків Арнима та Кунгейма (Берлін). У 1803 році Кляйст був призначений генерал-ад'ютантом короля Фрідріха-Вільгельма III.

Після битви під Ауерштедтом (1806 рік) був відправлений до Наполеона для переговорів про мир. Після Тільзітського миру вийшов у відставку.

У 1808 році знову повернувся до армії, був проведений у генерал-майори та призначений командиром Нижньо-Сілезької бригади. З 1809 року - комендант Берліна.

У 1812 році Кляйст командував піхотою прусського допоміжного корпусу, під керівництвом генерала Йорка. Брав участь у поході на Росію у 1812 році у складі військ Наполеона та за заслуги був нагороджений французьким імператором орденом Почесного легіону.

20 травня 1813 року із незначними силами довго захищав під Бауценом переправу через Шпрее. У битві під Дрезденом Клейст вів наступальну колону; під час відступу пробрався по хребту гір до Ноллендорфа, до тилу Вандама, та 30 серпня своїм втручанням вирішив на користь союзників битву під Кульмом. Перемога під Лаоном (9 березня 1814 року) було здобуто, головним чином, завдяки Клейсту та Йорку. Під час битви за Париж 30 березня сприяв загальному успіху союзників.

Після укладення миру супроводжував короля до Англії, а потім прийняв командування над 3-м німецьким корпусом із штаб-квартирою у Ахені. На початку кампанії 1815 року Кляйсту було доручено командування прусським корпусом (близько 26 тис. Чоловік), розташованим у районі Мозеля. Через хворобу участі у кампанії він не приймав.

Після укладення миру у 1815 році був призначений командиром 4-го корпусу (Магдебург). Однак підірване здоров'я змусило його у 1820 році подати у відставку. Жив у Берліні. У 1822 році отримав звання державного радника, а у 1823 - призначений головою кабінету.

Історичні особистості із Козаки 2: Наполеонівські війни
Франція (іконка)
Франція
Наполеон БонапартНей МішельМюрат ІоахімМортьє Едуард-Адольф Казимир ЖозефМоран Шарль-Антуан Луї ОлександрДе Шампьон Етьєн Марі Антуан НансутіДе Фріан ЛуїДаву Луї Ніколя
Росія (іконка)
Росія
Олександр І, Олександр Павлович РомановКутузов Михайло ІлларіоновичАракчеєв Олексій АндрійовичБагратіон Петро ІвановичВасильчиков Ілларіон ВасильовичБарклай-Де-Толлі Михайло БогдановичУваров Федір ПетровичРаєвський Микола Миколайович
Британія (іконка)
Британія
Веллінгтон Артур Коллі ВеллсліПіт Вільям МолодшийБересфорд ВільямГрем ТомасЕльфінстоун Джордж КейтМур ДжонХоуп ДжонАберкромбі Ральф
Пруссія (іконка)
Пруссія
Фрідріх Вільгельм III ГогенцоллернФон Блюхер Гебхард ЛеберехтКарл II Вільгельм ФердінандФон Калкройт Фрідріх АдольфНейгардт Фон Гнейзенау Август-Вільгельм АнтонФон Бюлов Фрідріх ВільгельмКляйст Фрідріх-Генріх Фердінанд ЕмільФон Шарнхорст Герхард-Іоганн Давид
Австрія (іконка)
Австрія
Франц I ГабсбургКарл Людвіг Іоанн ГабсбургБельгард Генріх-Йосип ІоганнФон Кінмайєр МікаельМак КарлФон Нейпперг Адам АдальбертІєлачіч Де Бусцім ФранцФон Ліхтенштейн Іоанн-Йосип
Єгипет (іконка)
Єгипет
Мурад-БейІбрагім-БейАбу-Бакр-ПашаДжеззар-ПашаКараїм-ПашаАхмед-Паша
Історичні особистості із Козаки 2: Битва за Європу
Польща (іконка)
Польща
Карл КняжевичВінцент Корвін КрасинськийЮзеф-Антоній ПонятовськийЙосип Зайончек
Іспанія (іконка)
Іспанія
Франсіско Ксавьєр Кастаньос-і-АрагонесФрансіско БаллестеросМігуель Рікардо Де АлаваФрансіско Еспос-і-Міна
Союз Рейна (іконка)
Союз Рейна
Карл Фрідріх Вільгельм Фон ГерсдорфЕрнст IАдам Людвіг Фон ОхсВільгельм I Вюртембергський