FANDOM


Ернст І

Ернст І

Ернст I (1784 - 1844) — полководець Союзу Рейна, доступний для гри у "Козаки 2: Битва за Європу".

Ігрові даніРедагувати

З'явився на світ у 1784 р. у герцогстві Кобург. Походив з дуже знатного роду (батько - герцог Саксен-Кобург-Заальфельдскій, мати - графиня Еберсдорф); до того ж, як старший син, з народження був однією з найбільш титулованих осіб Європи. Отримав прекрасну домашню освіту. Військову кар'єру розпочав шости років від роду, після зарахування до російського лейб-гвардії Ізмайловського полку у чині капітана. На початку 1801 р. вже у чині генерал-майора, перейшов до лейб-гвардії Кінного полку, та приблизно тоді ж вперше з'явився у Росії. Під час подій 1805, в тому числі й під Аустерліцем, був у свиті імператора Олександра. Повернувшись на батьківщину, взяв участь у катастрофічній для прусаків кампанії 1806 року, нічим особливим себе не проявив. Через рік французи вторглися до його володіннь, які вдалося повернути тільки після заступництва Олександра I; при цьому герцогство повинно було постачати солдатів для наполеонівської армії, а ще через рік виявилося включено до складу Рейнського союзу. Під час Російського походу прийняв командування над бригадою важкої кінноти, а у кампанії 1813 брав участь у битві під Лютценом, після якого майже відразу ж перейшов на сторону Шостої коаліції. За участь у справі під Кульмом був удостоєний ордена Св. Георгія IV ступеня, а після "Битви народів" очолив 30-тисячний німецький корпус та осадив утримуваний ворогом Майнц. Після остаточного скидання Наполеона у 1815 р. отримав у володіння "кишенькову" державу, яку через двадцять років продав Пруссії за круглу суму. Все життя перебуваючи на російській службі, у 1832 р. за вислугою років удостоївся чину генерала від кавалерії. Помер у 1844 р.

Історичний поглядРедагувати

Дитинство і військова кар'єраРедагувати

Ернст, старший син Франца, герцога Саксен-Кобург-Заальфельдского, та Августи Рейсс-Еберсдорф, народився у 1784 році у Кобурзі. Його сестра Юліана-Генрієтта (у православ'ї Анна Федорівна) з 1796 року було дружиною великого князя Костянтина Павловича; інша сестра, Вікторія, вийшла заміж за герцога Кентського, народивши йому дочку - майбутню королеву Вікторію. У 1790 році, у шостирічному віці, зарахований капітаном до лейб-гвардії Ізмайловського полку особистим розпорядженням Катерини II, 19 листопада 1796 року наказом Павла I отримав чин полковника Ізмайловського полку. У генерал-майори проведений Олександром I 19 березня 1801 року із переводом до лейб-гвардії Кінного полку. У цьому ж полку служив його брат Леопольд.

Здобув освіту у Лозанні. Брав участь у бойових діях у Австрії у 1805 році, під час битви під Аустерліцем був у свиті Олександра I, але у 1806 році був змушений повернутися до Кобургу у зв'язку з погіршенням здоров'я батька. У франко-пруській війні 1806 року брав участь, будучи запрошеним прусським королем Фрідріхом Вільгельмом III, в її рамках брав участь у битві під Ауерштедтом та після поразки привів залишки прусської армії до Кенігсбергу. Після цього, у червні 1807 року брав участь у битві під Гейльсбергом та битві під Фридландом, нагороджений золотою зброєю з діамантами.

Після смерті Франца Саксен-Кобург-Заальфельдского у грудні 1806 року Ернст, будучи спадкоємцем, не зміг відразу вступити у управління герцогством Саксен-Кобург, оскільки його територія перебувала під контролем французьких військ; лише після укладення Тільзітського миру Наполеон I передав Ернсту його землі. Повернувшись до Кобургу у липні 1807 року Ернст знайшов його розореним війною та невдалим управлінням. Незважаючи на дану Наполеоном обіцянку відшкодувати герцогу збиток, той так нічого від французів згодом і не отримав.

У 1808 році Саксен-Кобургськє герцогство увійшло до складу Рейнського союзу, що був створений Наполеоном. Герцог Ернст бився на боці французів у війні 1812 року як командир гвардійської бригади кирасир, а на початку 1813 відзначився у битві під Лютценом. Однак складні відносини між герцогом Ернстом та французьким імператором збереглися й в подальшому (Наполеон навіть говорив, що ім'я "Кобург" назавжди залишиться у списку його ворогів), і 18 липня 1813 року, після Плесвіцкого перемир'я, Саксен-Кобург покинув Рейнський союз, перейшовши до табіру його супротивників та поступив на австрійську службу. За бій під Кульмом удостоєний російського ордена Святого Георгія 4 класу, а за бій під Лейпцигом - ордена Святого Олександра Невського з діамантами.

У рамках анти-бонапартівськой коаліції Ернст Саксен-Кобургский командував 30-тисячним 5-м Німецьким корпусом, який входив до складу Сілезької армії фельдмаршала Блюхера. На чолі цих сил він відбив у маршала Мармона Майнц. 16 грудня 1813 року його було прийнято на російську службу у чині генерал-лейтенанта та знову призначено до свити Олександра I.

У 1814 році брав участь у боях під Бриенном, Ла-Ротьером, Арсі-сюр-Обидві, Сен-Дізьє та Фер-Шампенуазом, був також активним учасником бойових дій у 1815 році у Франції. Залишався на російській службі до самої смерті, у 1832 році був призначений у генерали від кавалерії.

Герцог Саксен-Кобург-ГотськийРедагувати

На Віденському конгресі Ернст Саксен-Кобургский відстоював суверенітет Саксонії та отримав від саксонського короля у володіння землі на лівому березі Рейну (на території колишнього французького департаменту Саар) з 25 тисячами жителів, які назвав князівством Ліхтенберг. У 1821 році ввів у своїх землях конституцію. Робив кроки для розвитку господарства, судочинства та народної освіти.

У 1826 році, після того, як перервалася Саксен-Гота-Альтенбургского династія, Ернст приєднав до своїх володінь Готу, у обмін поступившись Заальфельдом герцогу Саксен-Мейнінгенському. Як герцог Саксен-Кобург-Гота він прийняв ім'я Ернста I (до 1852 року обидва герцогства були з'єднані тільки особистою унією). У Готі, де збереглися феодальні порядки, їм було проведено ряд прогресивних реформ, ліквідована патримоніальна (виходить безпосередньо від сюзерена) система юстиції, скасовані обмеження у торгівлі та промисловості (в тому числі скасовані монополії, що існували). При ньому була заснована Ернестінська гімназія, збільшений бюджет герцогської бібліотеки, збільшені зарплати вчителів, побудовані театри у Кобурзі та Готі. У 1834 році Ернст продав князівство Ліхтенберг Пруссії за 2 млн талерів, купивши на виручені гроші у 1836-1838 роках землі у Прусії та Баварії, необхідні для округлення території його власного герцогства. Помер у січні 1844 р. у замку Фріденштейн у Готі.

Історичні особистості із Козаки 2: Наполеонівські війни
Франція (іконка)
Франція
Наполеон БонапартНей МішельМюрат ІоахімМортьє Едуард-Адольф Казимир ЖозефМоран Шарль-Антуан Луї ОлександрДе Шампьон Етьєн Марі Антуан НансутіДе Фріан ЛуїДаву Луї Ніколя
Росія (іконка)
Росія
Олександр І, Олександр Павлович РомановКутузов Михайло ІлларіоновичАракчеєв Олексій АндрійовичБагратіон Петро ІвановичВасильчиков Ілларіон ВасильовичБарклай-Де-Толлі Михайло БогдановичУваров Федір ПетровичРаєвський Микола Миколайович
Британія (іконка)
Британія
Веллінгтон Артур Коллі ВеллсліПіт Вільям МолодшийБересфорд ВільямГрем ТомасЕльфінстоун Джордж КейтМур ДжонХоуп ДжонАберкромбі Ральф
Пруссія (іконка)
Пруссія
Фрідріх Вільгельм III ГогенцоллернФон Блюхер Гебхард ЛеберехтКарл II Вільгельм ФердінандФон Калкройт Фрідріх АдольфНейгардт Фон Гнейзенау Август-Вільгельм АнтонФон Бюлов Фрідріх ВільгельмКляйст Фрідріх-Генріх Фердінанд ЕмільФон Шарнхорст Герхард-Іоганн Давид
Австрія (іконка)
Австрія
Франц I ГабсбургКарл Людвіг Іоанн ГабсбургБельгард Генріх-Йосип ІоганнФон Кінмайєр МікаельМак КарлФон Нейпперг Адам АдальбертІєлачіч Де Бусцім ФранцФон Ліхтенштейн Іоанн-Йосип
Єгипет (іконка)
Єгипет
Мурад-БейІбрагім-БейАбу-Бакр-ПашаДжеззар-ПашаКараїм-ПашаАхмед-Паша
Історичні особистості із Козаки 2: Битва за Європу
Польща (іконка)
Польща
Карл КняжевичВінцент Корвін КрасинськийЮзеф-Антоній ПонятовськийЙосип Зайончек
Іспанія (іконка)
Іспанія
Франсіско Ксавьєр Кастаньос-і-АрагонесФрансіско БаллестеросМігуель Рікардо Де АлаваФрансіско Еспос-і-Міна
Союз Рейна (іконка)
Союз Рейна
Карл Фрідріх Вільгельм Фон ГерсдорфЕрнст IАдам Людвіг Фон ОхсВільгельм I Вюртембергський