FANDOM


Де Шампьон Етьєн Марі Антуан Нансуті

Де Шампьон Етьєн Марі Антуан Нансуті

Де Шампьон Етьєн Марі Антуан Нансуті (1767 - 1847) — французький військовий діяч, блискучий кавалерист, генерал-полковник драгунів (з 14 січня 1813 року по 22 квітня 1814 року) дивізійний генерал (з 24 березня 1803 роки), граф (з 1808 року). Воєначальник, доступний для гри у "Козаки 2: Наполеонівські війни" та "Козаки 2: Битва за Європу".

Ігрові даніРедагувати

Нансуті народився у 1768 році у дворянській сім'ї. Освіту здобув у Бріенской школі та Паризькій військовій школі. Військову службу розпочав у 1785 році в якості суб-лейтенанта Бургундського кавалерійського полку. Після Революції у травні 1792 його зробили полковником 2-го кінно-єгерського полку. Він володів певним військовим талантом та наполегливістю і завдяки цьому швидко просувався по службових сходах. У 1800 році він очолив кавалерію правого крила Рейнської армії. Війська під його командуванням зіграли вирішальну роль у перемозі під Штоккахом. У 1805 році Нансуті призначили командиром дивізії важкої кавалерії резервного корпусу принца Луї Бонапарта у Булоні, а через 11 днів його дивізію перетворили у 1-ю дивізію кирасирів та карабінерів резервної кавалерії Великої армії. Багато у чому завдяки його керівництву ця дивізія стала вважатися однією з кращих частин армії. Вона відзначилася у ряді битв. У битві під Аустерліцем його кавалеристи самовіддано відбивали запеклі атаки російської та австрійської кавалерії і атакували переважаючі сили австрійської піхоти. У бою під Екмюллем Нансуті провів відому нічну атаку, перекинувши при цьому австрійські війська. Кавалерія Нансуті особливо прославилася у боях під Есслінгеном та Ваграмом, його кірасири билися у числі військ Магдональда, які завдавали основний удар. Нансуті брав участь у кампанії 1812 року в якості командира 1-го корпусу резервної кавалерії Великої армії. Був поранений у битві під Бородіним. У 1813 році призначений командувачем кавалерією імператорської гвардії. На цій посаді він брав участь у ряді битв. Особливо відзначився у бою під Ханау, де прикриваючи відхід армії дав можливість провести організований відступ. Після реставрації Бурбонів він залишився у армії та отримав призначення ектраординарного комісара короля у 18 військовому окрузі. Крім цього йому було присвоєно почесний чин капітан-лейтенанта 1-ї роти (сірих) мушкетерів короля та чин генерал-полковника драгунів. Помер Нансуті у 1815 році.

Історичний поглядРедагувати

З дворянського роду; син майора королівської гвардії. Освіту здобув у Бріенській та Паризькій військових школах. 30 травня 1783 року - кадет у ранзі молодшого лейтенанта. Службу розпочав 26 березня 1785 р. молодшим лейтенантом Бургундського кавалерійського полку. З 6 квітня 1788 року - капітан Франш-Контейського кавалерійського полку. 24 травня 1788 переведений з тим же чином до гусарського полку Лозена. З 20 грудня 1791 року ад'ютант генерала Понсе.

Після революції у травні 1792 р. підвищений до підполковники 2-го (у квітні 1792 року - 9-го) кінно-єгерського полку. У 1792-1801 роках воював у складі Рейнської армії. Під прапорами генерала Жана Моро служив у Німеччині, відзначився у битві під Шлінгеном (1796 р.). 29 серпня 1799 отримав звання бригадного генерала. З вересня 1799 року у військах генерала Мішеля Нея, потім в резервній кавалерії генерала Клода Лекурба. 9 березня 1800 року призначений командиром 4-х кавалерійських полків у Парижі, але вже через 6 днів переведений до Рейнської армії командиром драгунської бригади.

У 1800 році командував кавалерією правого крила Рейнської армії; зіграв вирішальну роль у перемозі під Штокахом. Відзначився у битвах під Месскірхом та Меммінгеном. З 4 липня 1800 командував бригадою дивізії генерала Сезара Гюдена. У той же день домігся перемоги під Заульдруебом. З 23 вересня 1800 по 10 березня 1801 командував резервною кавалерією корпусу генерала Лекурба. 1 січня 1802 року залишив армію генерала Моро.

19 березня 1802 року направлений на адміністративну посаду у 22-й військовий округ. З 25 березня того ж року - командувач у департаменті Сена та Уаза. 24 березня 1803 отримав звання дивізійні генерали, а з 3 травня 1803 командувач кавалерією Ганноверської армії маршала Мортье.

31 січня 1804 р. повернувся до Парижу та 3 серпня 1805 р. був призначений командиром 6-ї резервної кавалерійської дивізії у корпусі принца Луї Бонапарта у Булоні. Через 21 день його дивізія перетворена у 1-ю дивізію важкої кавалерії в складі резервної кавалерії Великої Армії. Незабаром його дивізія стала вважатися однією з кращих частин армії. Одночасно 1805 році отримав придворне звання 1-го камергера Імператриці.

Відзначився у боях під Вертінгеном, Ульмом, Колозомбом, Голиміном, Прейсиш-Ейлау, Вілленбергом, Гуттштадтом, Фридландом. У битві під Аустерліцем відбив запеклі атаки російської та австрійської кавалерії, а потім стрімким ударом розрізав надвоє австрійську армію.

27 липня 1808 року одержав звання 1-го шталмейстера імператорського Двору. З 15 жовтня 1808 командир 1-ї дивізії важкої кавалерії Рейнської армії маршала Даву. У листопаді 1808 року якості шталмейстера супроводжував Наполеона до Іспанії, а у квітні 1809 року - до Німеччини. З 17 квітня 1809 року знову очолив 1-ю дивізію важкої кавалерії Армії Німеччини. Відзначився у боях під Абенсбергом та Регенсбургом. Під Екмюлем провів відому нічну атаку, перекинувши австрійців. Прославився своїми діями під Есслінгеном та Ваграмом, де на чолі кірасир бився у військах генерала Макдональда, які завдавали головний удар.

Після закінчення військових дій отримав посаду першого генерального інспектора драгунів. З 19 жовтня 1811 року - тимчасовий командир 2-ї та 4-ї кірасирских дивізій. З 15 лютого 1812 року - командир 1-го корпусу резервної кавалерії Великої Армії.

У травні - грудні 1812 року брав участь у поході до Росії. 13 липня кілька годин безуспішно атакував позиції 4-го корпусу генерала А. І. Остермана-Толстого під Островно. Воював під Вітебськом, Смоленськом. Поранений у битві під Бородіним.

Після смерті генерала Луї Бараге д'Ілье 14 січня 1813 року призначений генерал-полковником драгунів. З 29 липня 1813 року - командувач кавалерією Імператорської гвардії. На чолі гвардійської кавалерії бився під Вахау, Ла-Ротьером, Монмірайлем, Вошаном, Труа, Беррі-о-Баку, Краоном. Його дії під Ханау дали можливість французької армії провести організований відступ. 20 квітня 1814 року призначений членом комітету гвардійського генералітету.

22 квітня 1814 року призначений екстраординарним комісаром короля у 18-му військовому окрузі. 6 липня 1814 року одержав призначення на почесну посаду капітан-лейтенанта 1-ї роти (сірих) мушкетерів короля, а 14 липня став також генерал-полковником драгунів.

Історичні особистості із Козаки 2: Наполеонівські війни
Франція (іконка)
Франція
Наполеон БонапартНей МішельМюрат ІоахімМортьє Едуард-Адольф Казимир ЖозефМоран Шарль-Антуан Луї ОлександрДе Шампьон Етьєн Марі Антуан НансутіДе Фріан ЛуїДаву Луї Ніколя
Росія (іконка)
Росія
Олександр І, Олександр Павлович РомановКутузов Михайло ІлларіоновичАракчеєв Олексій АндрійовичБагратіон Петро ІвановичВасильчиков Ілларіон ВасильовичБарклай-Де-Толлі Михайло БогдановичУваров Федір ПетровичРаєвський Микола Миколайович
Британія (іконка)
Британія
Веллінгтон Артур Коллі ВеллсліПіт Вільям МолодшийБересфорд ВільямГрем ТомасЕльфінстоун Джордж КейтМур ДжонХоуп ДжонАберкромбі Ральф
Пруссія (іконка)
Пруссія
Фрідріх Вільгельм III ГогенцоллернФон Блюхер Гебхард ЛеберехтКарл II Вільгельм ФердінандФон Калкройт Фрідріх АдольфНейгардт Фон Гнейзенау Август-Вільгельм АнтонФон Бюлов Фрідріх ВільгельмКляйст Фрідріх-Генріх Фердінанд ЕмільФон Шарнхорст Герхард-Іоганн Давид
Австрія (іконка)
Австрія
Франц I ГабсбургКарл Людвіг Іоанн ГабсбургБельгард Генріх-Йосип ІоганнФон Кінмайєр МікаельМак КарлФон Нейпперг Адам АдальбертІєлачіч Де Бусцім ФранцФон Ліхтенштейн Іоанн-Йосип
Єгипет (іконка)
Єгипет
Мурад-БейІбрагім-БейАбу-Бакр-ПашаДжеззар-ПашаКараїм-ПашаАхмед-Паша
Історичні особистості із Козаки 2: Битва за Європу
Польща (іконка)
Польща
Карл КняжевичВінцент Корвін КрасинськийЮзеф-Антоній ПонятовськийЙосип Зайончек
Іспанія (іконка)
Іспанія
Франсіско Ксавьєр Кастаньос-і-АрагонесФрансіско БаллестеросМігуель Рікардо Де АлаваФрансіско Еспос-і-Міна
Союз Рейна (іконка)
Союз Рейна
Карл Фрідріх Вільгельм Фон ГерсдорфЕрнст IАдам Людвіг Фон ОхсВільгельм I Вюртембергський