Козаки Вікі
Register
Advertisement

Данія — нація, доступна для гри у Козаки: Останній довід королів та Козаки: Знову війна.

Прапор королівства Данія

Прапор королівства Данія

Герб королівства Данія(1699-1730)

Герб королівства Данія(1699-1730)

Загальні дані[]

Має перехід у XVIIІ ст.

Юніти[]

Дописати.

Будівлі[]

Дописати.

Історичний погляд[]

Середньовіччя[]

Об'єднане Королівство Данії утворилось у 10-му столітті, як мореплавська нація у боротьбі за контроль над Балтійським морем. Данське панування над Кальмарською унією, утвореною у 1397 р. з Норвегією та Швецією, закінчилось відділенням Швеції у 1523 році.

У поширенні лютеранства в Данії вирішальну роль зіграв сподвижник Лютера Ганс Тауссен, якому опікував Фредерік I, ймовірно, сам симпатизувавший лютеранству. Лютеранство завоювало популярність у нижчих прошарів спільноти, що сплачували більше податки на користь католицької церкви, і стало причиною хвилювань у ряді областей Данії. Ригсдаг звинуватив короля у недостатній старанності в придушенні бунтів. У відповідь Фредерік I виступив із заявою, у якій залишав вибір віросповідання на розсуд кожного підданого до тих пір, поки питання не розгляне рада, скликання якої планувалося у майбутньому. На проведеному у 1530 році публічному диспуті Тауссен здобув впевнену перемогу над католицьким духовенством. Після смерті Фредеріка I у 1533 році прокатоличний ригсрод не став обирати нового короля та встановив олігархічне правління. У Мальмі та Копенгагені владу захопили повсталі городяни. Наступні три роки відомі в історіографії як «Графська війна». Повсталі закликали вигнаного Крістіана II, тому дворянство та духовенство було змушене обрати королем сина Фредеріка Крістіана III, який зробив розпливчасті заяви щодо майбутньої релігійної політики. 6 серпня 1536 року Крістіан III взяв Копенгаген. Утвердившись як король, Крістіан III провів секуляризацію церковних земель та заарештував католицьких єпископів, які були оголошені винними у розв'язуванні громадянської війни. 30 жовтня було прийнято закон, щоофіційно закріпив Реформацію у Данії.

У 1563 році датський король Фредерік II почав так звану північну семирічну війну проти Швеції через питання що до Лівонії та пануванні на Балтійському морі, що закінчилася перемогою Данії; за Штеттинским миром (1570 рік) Швеція відмовилася від спірних областей на користь Данії.

Після війни Фредерік зберігав мир, але не відмовився від спроб добитися слави морського правителя. Його зовнішня політика відзначена моральною підтримкою протестантських держав (свого часу він доглядав за англійською королевою Єлизаветою I, ставши лицарем ордена Підв'язки). Але у той же час він зберігав строгий нейтралітет.

Фредерік зосередився на відновленні постраждалої данської економіки та посилення оборони країни. Його головний радник Педер Оксі обклав податком дворянство, брав мито за прохід суден через протоку Зунд у Балтійське море — важливий торговий шлях для економік держав північної Європи. Доходи від стягнення мита надавали суттєву підтримку економіці Данії, додаткові доходи також були отримані після зменшення конкуренції з боку торгових міст Ганзи. Прагнучи посилити контроль Данії над Балтикою, Фредерік очистив від піратів моря, що омивають Данію. Тривалий мир викликав загальне процвітання; престиж Данії також піднявся, як давно не бувало; королівська влада дещо посилилася.

Фредерік був покровителем наук та мистецтв й прихильником свободи совісті. У період з 1574 по 1585 роки для захисту протоки Зунд побудував фортецю Кронборг у Хельсінгері, оспівану у трагедії Шекспіра «Гамлет». У 1576 році заснував Фредрікстад у Норвегії. Фредерік підтримував відомого астронома Тихо Браге, надавши йому у користування острів Вен (неподалік Копенгагена) та грошові кошти на побудову обсерваторії Ураніборг.

ХVІІ століття[]

Наступний король Кристіан IV провадив політику меркантилізму. Закладав численні мануфактури. Ввів торгову монополію, заклав Ісландську, Гренладську та Ост-індійську торгові компанії. У 1616 році заклав колонію Трангуебар. Однак всі зусилля спрямовані на перетворення Копенгагена на важливий економічний центр на Півночі Європи та на Балтиці завершились нічим, хоча й призвели до значного зростання локальної ролі столиці Данії, кількості її населення та його заможності.

Амбіції Кристіана були спрямовані на перетворення об'єднаного королівства Данії та Норвегії у найважливішу та найсильнішу державу у Північній Європі не тільки в економічному, але й у політичному та військовому плані. Проте експансіоністським амбіціям Данії перешкоджала агресивна політика Швеції, зокрема у Норвегії. Данія змогла розбудувати потужний флот, але була неспроможна виставити армію, яка могла бути рівною шведській. Кальмарська війна із шведами за домінування у Норвегії у 1611–1613 точилась із значним використанням найманців та не призвела до рішучої перемоги ні Данії, ні Швеції.

Кристіан також узяв участь у Тридцятирічній війні. Коли воєнні дії докотились до території Данії він виступив проти імператора Фердинанда II Габсбурга на захист інтересів протестантів. В результаті участь у війні призвела до цілого ряду поразок, й фінансової кризи самого короля, оскільки парламент не дав згоди на вступ у війну, і королю довелося воювати у якості князя Шлезвігу та Гольштейна. Війну король програв, хоча остаточної поразки вдалось уникнути — у імператора та католиків не було потужного флоту і данцям вдалось відсидітись у фортецях на островах. 29 травня 1629 року врешті-решт у Любеку було укладено мир, за яким Кристіан зберіг свої володіння, але дав обіцянку не втручатись у справи Священної Римської Імперії.

Кристіан знову почав проводити агресивну політику на Балтиці, що призводило до напружених відносин з Польщею та Швецією. 1644 року Шведи розпочали проти Данії війну, і завдали ряд поразок захопивши Ютландію та Сканію. Король намагався повернути ці території. У липні 1644 року данський та шведський флот зійшлися у битві в Кілонській затоці. Битва завершилась перемогою Данії, король здобув славу героя — втратив око, але продовжував керувати флотом. Про цю битву та звитягу короля співається у данському гімні. Однак після Кілонської битви, шведи завдали данцям ряд поразок та 13 серпня 1645 року був укладений мир у Бронсебро, й Данія втратила домінуючі позиції на Балтиці.

Після смерті Кристіана IV на престол вступив Фредерік ІІІ, що не забарився почати з дворянством наполегливу боротьбу за владу, у якій, завдяки підтримці середнього сослів'я, здобув перемогу. Він звинуватив у державній зраді одного із стовпів аристократичної партії, державного канцлера Корфіца Ульфельдта, одруженого на сестрі Фредеріка, Леонорі Христині. У 1651 році Корфіц Ульфред та намісник короля у Норвегії Ганнібал Сехестед були відправлені у відставку. Фредерік так вміло вів справу, що Ульфельдту довелося втекти до Швеції. Його заочно засудили до смертної кари, а його дружину посадили у в'язницю, у якій вона і провела у важкій обстановці 22 роки. Це була особиста помста дружини Фредеріка, яка заздрила блискучим якостям дочки Крістіана IV. Пізніше Ульфельдт брав участь на боці Швеції у війні проти Данії. Сехестед був прощений у 1660 році та повернувся до Копенгагена.

Сходження на шведський престол 6 червня 1654 року Карла X Фредерік розцінив як загрозу безпеці Данії. Після вторгнення Карла X до Польщі у липні 1654 року Фредерік зважився на розрив відносин зі Швецією при першій нагоді. Державна рада, що зібралася 23 лютого 1657 року виділила значні кошти для мобілізації та на інші військові видатки. 23 квітня Фредерік отримав згоду ради на атаку шведських територій. На початку травня переговори, які все ще тривали, були перервані, а 1 червня Фредерік підписав маніфест, що пояснював необхідність ведення війни, яка формально не була оголошена.

Але шведський король сплутав усі плани своїх супротивників, переправивши свої війська на територію Данії через вкриті льодом протоки Малий та Великий Бельт у січні-лютому 1658 року. Подібний маневр справив нищівний ефект на датський уряд та Фредерік попросив укласти мир. Поступившись вимогам англійських та французьких міністрів, Карл X погодився на мирну угоду й 26 лютого у Роскілле був підписаний мирний договір, за яким Данія передавала Швеції частину своєї території, зобов'язалася перешкоджати проходу ворожих Швеції флотів, звільняла від мит торгові судна тощо.

Незабаром після укладення мирного договору Карл X розпочав нову війну із Данією. 17 липня 1658 шведська армія висадилася біля населеного пункту Корсер на острові Зеландія. Ніхто не припускав можливість такої раптової атаки, данська столиця була погано укріплена, чисельність гарнізону була недостатня.

Фредерік відхилив пропозицію деяких радників покинути місто. Він завоював симпатії народу, поклявшись «померти у своєму гнізді». Представники всіх станів міста заявили про необхідність термінового зміцнення столиці. Мешканці Копенгагена оголосили про свою непохитну відданість королю та намір захищати місто до останньої можливості. На той момент у наявності було 2000 чоловік на напівзруйнованої лінії захисту міста. Але вже до початку вересня під керівництвом короля й мера Ганса Нансена всі дірки у стінах були закладені, були встановлені гармати, а кількість збройних захисників становило 7000 осіб. Місто виявилося так сильно захищеним, що Карл X відмовився від штурму та розпочав облогу. Але її він був змушений зняти, коли датський флот зміцнив та забезпечив додатковим провіантом гарнізон, а 29 жовтня у битві в протоці Зунд шведський флот був розбитий.

27 травня 1660 року був укладений Копенгагенський мир, за яким Данії поверталася частина її території та скасовувалася постанова про недопущення у Балтійське море суден небалтійскіх держав.

Завдяки сприятливому результату війни зі Швецією традиційна вірність данського середнього класу королю переросла у необмежену захопленість та на короткий період Фредерік став найпопулярнішою людиною у королівстві. 10 січня 1661 року представники суспільних станів затвердили за ним необмежену верховну владу. 14 листопада 1665 року «королівським законом» (дан. Kongeloven) був завершений державний переворот. Цей рік треба вважати початком у Данії абсолютної монархічної влади, що тривала майже 200 років. Стара форма правління, з державною радою (з членів вищої аристократії) на чолі та участю дворян, що обирали государя, була похована назавжди.

Ставши королем Кристіан V продовжував політику свого батька стосовно зміцнення своєї влади. Він запровадив титули графів та баронів. Їх надавали представникам гольштейнської знаті, данських міщан та заможних селян. Король роздав дуже багато титулів й підніс їх на противагу представникам данської аристократії. Все це знайшло відображення у Табелях о рангах 1671 та 1693 років. У Данії було створено графство Гриффентфельд, у Норвегії - графства Ларвік та Ярлсберг, а також баронат Розендаль. Для підвищення авторитета королівської влади впроваджено орден Даннеборга.

З самого початку свого правління Кристіан V вирішив розширити свої володіння за рахунок герцогства Голштейн-Готорпського. Для цього було укладено союз з Францією. У 1671 році Кристіан V вдерся до герцогства, захопив Шлезвіг, змусив герцога гольштейнського втекти до м.Гамбург. Після цих успіхів намагався захопити й Гамбург, але йому у цьому завадили Карл XI, король Швеції, Фрідріх-Вільгельм I, курфюрст Бранденбурга. Також на захист Гольштейн втрутилися Англія, Голландія. У 1672 році Кристіан V вимушен був укласти мирний договір, згідно з яким повернув Шлезвіг герцог Гольштнейн-Готорпському, за винятком деяких невеличких територій.

Важливим період правління Кристіана V була війна із Швецією, яка отримала назву Сконської. Головним завданням її було повернення провінції Сконе, що була втрачено внаслідок дансько-шведської війни 1657-1658 років. Кристіан V став готуватися до неї відразу після гольштейнської кампанії. Для цього уклав союз з Бранденбургом. У 1676 році він розпочав війну, отримавши також підтримку з боку Голландії.

Ця війна тривала з перемінним успіхом. Загалом Данія виграла практично усі морські битви - при о.Еланд (1676 рік), Кієге (1677 рік). Водночас регулярно зазнавала поразок на суходолі. Так численні спроби Кристіана V захопити Сконе виявилися невдалими - він протягом усієї війни зазнав поразок від короля Карла XI Шведського - при Галлештадті (1676 рік), Лунді (1676 рік), при Мальме (1677 рік). Зрештою було укладено мирний договір між Данією та Францією у Фонтенбло (13 серпня 1679 року) та 26 вересня - з Швецією. За результатами війни Данія практично нічого не отримала.

У 1683 році у Данії було створено новий кодекс законів. У 1687 році подібний кодекс створено було для Норвегії. Проведено було адміністративну реформу - замість ленів впроваджено амти на чолі із амтманами. У 1688 році впроваджена книга для оцінки земель. 1680-1690-ті роки — це період активного виникнення мануфактур, чому сприяла королівська влада.

ХVІІІ століття[]

Після смерті батька у 1699 році новим королем стає Фредерік IV. Відразу було прийнято рішення знову спробувати здійснити мрію Кристіана V щодо повернення провінції Сконе. Для цього було укладено союз з Августом, курфюрстом Саксонії та королем Речі Посполитої, й Петром I, царем Московії. Цей договір був спрямований проти Швеції, де на той час правив молодий Карл XII. Першим військові дії розпочала Данія.

Фредерік IV восени 1699 року вдерся до герцоства Гольштейн-Готорпського, союзника Швеції. Втім данцям не вдалося швидко оволодіти герцогством, у березні 1700 року вони взяли у облогу важливу фортецю Тьоннінг. У цей час на допомогу Швеції прийшла англо-голландська ескадра з 23 лінійних кораблів. Скориставшись цим Карл XII Шведський висадився біля Копенгагена. Фредерік IV опинився у складній ситуації й замість продовження боротьби уклав 18 серпня 1700 року мирний договір у замку Травенталь. Після цього дансько-норвезька армія не брала участь у війні до 1709 року - битві під Полтавою. Після цього Фредерік IV знову розпочав війну із Швецією. До того, зробивши висновок з попередніх поразок, у 1701 році було впроваджено народне рушення у Данії та Норвегії.

Але дії були невдалими - 10 березня 1710 року данці зазнали поразки під Гельсінборгом, 12 грудня 1712 року - під Гадебушєм. Шведські капери зуміли порушили торгівельний та військовий зв'язок Данії з Норвегією. У подальшому данська армія діяла разом з саксонцями та росіянами у Померанії та Мекленбурзі. У 1714 році данській флот завдав поразки шведами під Фемарні та Бюлці. Данія захопила о.Гельголанд. У цей же час було укладено додаткові союзи із Прусією та Ганновером. У 1716-1720 роках війна здебільшого точилася у Норвегії до загибелі Карла XII Шведського. У 1720 році було укладено Копегагенський мирний договір із Швецією.

Війна нанесла значний економічний збиток країні, але Фредерік IV не зміг досягти поставленої мети задля чого починав боротьбі із Швецією. Єдиним важливим результатом було посилення впливу Данії у Шлезвігу та Гольштейні.

У 1730 році новим королем стає Крістіан VI. У 1733 році він проводить нову реформу, яка відміняє політику Фредеріка IV щодо селян. Вони знову стають кріпаками. Разом з цим посилюється вплив земельної аристократії.

Прихильність до пієтизму призвело до впровадження у 1736 році конфірмації. Крістіан VI намагався впровадити пієтизм в усі сфери життя, хоча ця королівська політика не дуже сприймалася. За часи правління було зачинено данській театр, припинилися різні святкування, збільшилось кількість релігійний свят. Крістіан VI відомий також значними будівельними роботами. Побудовано замок Крістіанборг у 1733-1742 роках, палаци Хіршхольм у 1737-1739 роках й Ермітаж у 1734-1736 роках.

Водночас Крістіан VI проводив політику попередника щодо миру із сусідніми країнами, зокрема встановлені союзницькі відносини із Російською імперією. Період миру сприяв розвитку торгівлі та промисловості як у Данії, так і у Норвегії. Тривала політика меркантелізма та протекціонизма. У 1735 році Крістіан VI впровадив хлібну монополію. Втім цей наказ завдав також збитків торгівцям - під час голоду у 1740 році його довелося відмінити. У 1739 році була створено Норвезька компанія, яка отримала монополію на використання усіх природних багатств Норвегії.

Сходження на престол Фредеріка V у 1746 році було зустрінуте народом із захватом та живими надіями, чому немало сприяли привабливі особисті якості короля: Фредерік відрізнявся привітністю, доступністю і життєрадісністю, у протилежність похмурому, суворому пієтистові Крістіану VI.

Данський театр, закритий при Крістіані VI, знову відкрився. Після 16-річного вимушеного мовчання знову став писати знаменитий драматург Людвіг Хольберг. Поновилася у Копенгагені й італійська опера, якою довго та успішно керував Джузеппе Сарті, та французька комедія. При Фредеріці у Копенгагені була заснована Данська королівська академія витончених мистецтв. Офіційно академія була відкрита 31 березня 1754 року, у 31-й день народження короля. Була розширена свобода друку, духовна свобода сильно зросла й зміцніла.

Фредерік, особисто мало впливав на загальний хід державного та громадського життя, але й не заважав його прогресу. Через пристрасть короля до алкоголю країною фактично управляли міністри, серед яких були Адам Мольтке, І. Х. Е. Бернсторфф та Г. К. Шіммельманн. Вони уникали залучення Данії до воєн того часу. Країна залишилася нейтральною і під час Семирічної війни (1756—1763), незважаючи на близькість Росії та Швеції, що брали участь у війні.

З ранньої юності Фредерік проявляв схильність до розпусти та пияцтва, і ці його слабкості швидко перетворилися на справжні вади, які й звели його передчасно до могили. Популярність короля, проте, не зменшилася навіть у останні роки царювання, коли економічні умови стали украй важкими.

Після цього королем став Кристіан VII і відразу звільнив більшість міністрів батька, окрім графа Бернсторфа. Згодом став мало цікавитися керуванням країною. Розвиток тривав за принципами попередників Кристіана VII. Він більше полюбляв нічні походеньки, заводив коханок, а управління переклав на своїх міністрів.

З травня 1768 до січня 1769 року Кристіан VII подорожував по Європі - через Гамбург, Кале - до Англії, потім до Франції, а звідти додому. У Гамбурзі він познайомився з Йоганом Струензе, німецьким лікарем. Після того, як Струензе вилікував королеву, його вплив значно виріс. У 1770 році Струензе став секретарем кабінету королеви. 15 липня 1771 року Кристіан VII призначив його міністром Таємного кабінету, зрівнявши силу наказів Струензе з королівськими. Фактично владу над країною перебрав саме Струензе.

Останній використовував свою владу не стільки для власного збагачення, скільки для проведення необхідних реформ у дусі європейської Просвіти. Були здійснені реформи у всіх сферах життя, скасовано цензуру друку, що обмежували права аристократії та церкви. Проводилася політика економії королівських витрат, скасовано 50 релігійних свят. Вплив Струензе зростав з огляду на погіршення психологічного та розумового стану Кристіана VII. Водночас Струензе спробував змінити зовнішню політику, відмовившись від союзу з Російською імперією. Все це створило безліч ворогів фаворита Кристіана VII.

Зрештою серед аристократів, генералів за підтримки посла Російської імперії у Данії виникла змова. 12 січня 1772 року відбувся заколот. Струензе та його помічника Бранта було схоплено, а згодом страчено. Кристіана VII помістили фактично під домашній арешт, а регенство передали мачусі Кристіана VII - Юліані-Марії Брауншвейзькій та зведеному брату Фредеріку.

З часом у Фредеріка наростав конфлікт з Юліаною Брауншвейг-Вольфенбютельською. Врешті-решт, спираючись на армію та вірних аристократів, він у 1784 році домігся собі права регента.

З самого початку свого регентства Фредерік VI почав ліберальні реформи у державі. Весь цей час головним міністром та помічником регента залишався Андреас Бернсторф. У 1788 році було скасовано кріпацтво. У 1792 році було відмінено рабство у вест-індських колоніях Данії.

У зовнішній політиці данський уряд трималося принципу невтручання (під впливом міністра Андрія Бернсторф). Тісний союз з Росією змусив, правда, Данію підняти зброю проти Швеції, але війна ця велася Данією мляво і не змінила положення справ.

Завдяки своєму нейтралітету Данія була у змозі грати велику роль у європейській зовнішній торгівлі. Але тут і полягала небезпека для такої маленької країни, як Данія. Боротьба між Англією та Францією залучила мало-помалу Данію до круговороту європейських складних відносин та привела її до важкого за наслідками зіткнення спочатку з Англією, а потім із європейською коаліцією.

Нації (Козаки 1 і аддони)
Козаки: Європейські війни
АвстріяАлжирАнгліяФранціяПруссіяНідерландиПьємонтПольщаРосіяПортугаліяСаксоніяІспаніяШвеціяТуреччинаУкраїнаВенеція
Козаки: Останній довід королів
БаваріяДанія
Козаки: Знову війна
УгорщинаШвейцарія
Advertisement