FANDOM


Вінцент Корвін Красінський

Вінцент Корвін Красінський

Вінцент Корвін Красінський (1772 - 1856) — польський полководець , доступний для гри у "Козаки 2: Битва за Європу".

Ігрові даніРедагувати

Народився у 1772 р. на Волині у сім'ї магната. До армії був зарахований у 19-річному віці, а через два роки перейшов на французьку службу (у польський легіон) та незабаром отримав звання лейтенанта. Брав участь у повстаннях 1792 та 1794 р., А у 1795-му вийшов у відставку. Повернувся до армії тільки у 1806 р. у чині полковника уланського полку, але менш ніж через рік отримав запрошення перейти до штабу самого Наполеона. Знову опинившись у військах, навесні 1807 року прийняв під команду кавалерійський полк, з яким брав участь у боях під Пултуськом, Пройсіш-Ейлау та Гейльсбергом. За виявлену хоробрість удостоївся честі стати полковником польського легкокінного полку Імператорської гвардії. З 1808 року - на Піренейському півострові, а через рік взяв участь у кампанії проти Австрії, зокрема у боях під Асперн - Есслінгеном та Вааграмом. У 1811 р. був зведений у графський титул та отримав чин бригадного генерала, а ще через рік Наполеон призначив його камергером імператорського двору. Під час кампанії 1812 р. беручи участь у битвах під Червоним, Смоленськом та Бородіно, знову заявив про себе як надзвичайно хороброго та розумного командира, за що був нагороджений званням дивізійного генерала. У 1813 р. боровся проти військ Шостої коаліції під Баутценом, Лейпцигом та Фрайбургом, а через рік - під Брієном та Арсі-сюр-Обом; тоді ж став головнокомандувачем польськими силами у Франції. Проявивши повну лояльність до росіян, які мають контроль над колишнім Великим герцогством Варшавським, після другого зречення Наполеона був призначений командиром польської гвардії; у 1825-му став членом польського Сенату, а через рік проведений у генерали від кавалерії. Помер у 1856 р.

Історичний поглядРедагувати

Народився 5 квітня 1782 року у селі Боремель Луцького повіту Волинського воєводства, походив із мазовецького роду, відомого з XIII століття. Його батьками були Плоцкий староста Ян Красінський (1756-1790) та Антоніна уроджена Чацька (1756-1834); брат Ісидор був бригадним генералом французької служби. Виховувався у Лемберзі та Варшаві та у 1791 році був зарахований до кавалерії Польського королівства. У 1793 році отримав звання хорунжого та у тому ж році у поручики.

На французькій службіРедагувати

З початком у 1806 році кампанії проти російських військ на власні кошти спорядив кавалерійський ескадрон, на чолі якого брав участь у битві під Пултуськом; за відзнаку призначений 15 грудня у полковники. З 15 січня 1807 року перебував при штабі Наполеона та брав участь у битві під Прейсиш-Ейлау, у якій був контужений у праву ногу; за відзнаку отримав свою першу бойову нагороду - хрест ордена Почесного легіону.

6 березня 1807 року призначений командиром 3-го кінно-єгерського полку, але вже 25 березня отримав посаду командира польського уланського полку французької гвардії. Свій бойовий шлях він продовжив у битві під Гейльсбергом.

На чолі польської-французького гвардійського уланського полку брав участь у іспанській війні 1808 року, де цей полк прославився відомою атакою під Сомосьерром, а сам Красінський на вулицях Мадрида був поранений багнетом у коліно. Також Красінський брав участь у боях під Менорком, Бургосом та Бенавентом, взятті Логроньо, Вальядоліда та Леона.

У кампанії 1809 року проти австрійців Красінський брав участь у боях під Еслінгом та Ваграмом, де був поранений списом у шию та шаблею у праву руку та потилицю, у Ваграмському бою командував авангардом корпусу Макдональда та взяв у полон князя Ауерсперга з 4-тисячним загоном та 45 гарматами.

У 1810 році нагороджений польським орденом «Virtuti militari»; 13 червня 1811 року наданий графом Французької імперії 30 червня того ж року був удостоєний ордена Почесного легіону та 16 грудня призначений у бригадні генерали.

Людина надзвичайної хоробрості (з 10 отриманих ним ран 9 нанесені холодною зброєю у рукопашному бою), він звернув на себе увагу Наполеона, який обсипав його почестями та нагородами, зробивши його камергером, а дружину його статс-дамою. Продовжуючи командувати легко-кінним полком, Красінський пройшов з ним всю кампанію 1812 року у Росії та брав участь у всіх найголовніших боях, при чому особливо відзначився, перебуваючи при Наполеоні, під Смоленськом, Бородіно, Червоним та у боях на Березині.

У 1813 році Красінський знову скоїв ряд бойових подвигів, борючись у цьому році під Бауценом, Дрезденом, Гохкірхеном, Лейпцигом, Фрайбургом, де був поранений списом у лівий бік та шаблею у ліву руку. За відзнаки в цих боях 18 листопада 1813 він отримав звання дивізійного генерала; 14 травня 1813 року одержав польський орден св. Станіслава. У кампанії наступного року Красінський був у боях проти коаліційних військ під Брієнном, Сен-Дізьє та Арсі-сюр-Об, причому знову отримав дві рани списом у ліву руку та лівий бік.

На службі Російської імперіїРедагувати

Після Паризького миру Красінський привів залишки польського корпусу на батьківщину. Славне бойове минуле зберегло йому почесне становище у рядах польської армії, і 8 січня 1815 року Красінський був призначений командиром польської гвардії, а 18 березня 1818 року - генерал-ад'ютантом імператора Олександра I та 25 березня - маршалом Сейму, депутатом якого дещо раніше був обраний від Прасниша. 22 серпня 1826 отримав звання генерала від кавалерії російської імператорської армії.

Він належав до урядової партії та був ненавидимий поляками. У 1830 році, коли в ніч на 19 листопада у Варшаві спалахнуло повстання, Красінський, на той час сенатор-воєвода Царства Польського (з 26 травня 1821 роки) та командир резервного корпусу (з 28 жовтня 1823 року) перебував у числі небагатьох осіб, що залишилися вірними своєму обов'язку, та пішов за цесаревичем у Вержбу.

Будучи відпущеним великим князем, він повернувся до Варшави, де ледь не був убитий черню та врятувався лише завдяки заступництву диктатора Хлопицького. Незабаром після повстання Красінський приїхав до Санкт-Петербурга. Імператор Микола I, дізнавшись, що він не знає, яку носити йому форму, надіслав йому свій власний польський генеральський мундир, а 14 лютого 1832 року призначила його членом Державної ради.

Під час перебування у Санкт-Петербурзі Красінський у справах державної служби був присутній тільки на засіданнях Департаменту Державної ради у справах Царства Польського, 25 квітня 1841 року був звільнений та відправлений у закордонну відпустку «для лікування хвороби».

Красінський був власником величезної колекції старовинної холодної зброї, значна частина якої нині знаходиться у Військовому музеї у Варшаві. Він також був не чужий літературної діяльності залишив після себе цікаві записки, рукописи яких зберігається у бібліотеці Красінських у Варшаві; крім того він опублікував кілька творів французькою та польською мовами.

У середині XIX століття подарував Миколі I різьблений сапфір EX CORONA MOSCOVIAE -що за переказами, знаходився у якійсь із московських царських шапок, розкрадених поляками під час Смутного часу (або у польській московитській короні). Його зберіг скарбник Красінський, його предок. Цей камінь на даний час зберігається у Палаті зброї.

Серед безлічі іноземних орденів Красінський вже на російській службі був нагороджений російськими орденами св. Анни 1-го ступеня з алмазними знаками (16 листопада 1815), св. Володимира 2-го ступеня (11 жовтня 1820), св. Олександра Невського (9 червня 1825 алмазні знаки до цього ордену подаровані 13 жовтня 1831), Білого Орла (12 травня 1829), св. Володимира 1-го ступеня (18 січня 1832), св. Андрія Первозванного (24 серпня 1840 алмазні знаки до цього ордену подаровані 17 листопада 1855).

Красінський помер 3 грудня 1858 у Варшаві в званні члена Державної ради та ради управління Царства Польського.

Історичні особистості із Козаки 2: Наполеонівські війни
Франція (іконка)
Франція
Наполеон БонапартНей МішельМюрат ІоахімМортьє Едуард-Адольф Казимир ЖозефМоран Шарль-Антуан Луї ОлександрДе Шампьон Етьєн Марі Антуан НансутіДе Фріан ЛуїДаву Луї Ніколя
Росія (іконка)
Росія
Олександр І, Олександр Павлович РомановКутузов Михайло ІлларіоновичАракчеєв Олексій АндрійовичБагратіон Петро ІвановичВасильчиков Ілларіон ВасильовичБарклай-Де-Толлі Михайло БогдановичУваров Федір ПетровичРаєвський Микола Миколайович
Британія (іконка)
Британія
Веллінгтон Артур Коллі ВеллсліПіт Вільям МолодшийБересфорд ВільямГрем ТомасЕльфінстоун Джордж КейтМур ДжонХоуп ДжонАберкромбі Ральф
Пруссія (іконка)
Пруссія
Фрідріх Вільгельм III ГогенцоллернФон Блюхер Гебхард ЛеберехтКарл II Вільгельм ФердінандФон Калкройт Фрідріх АдольфНейгардт Фон Гнейзенау Август-Вільгельм АнтонФон Бюлов Фрідріх ВільгельмКляйст Фрідріх-Генріх Фердінанд ЕмільФон Шарнхорст Герхард-Іоганн Давид
Австрія (іконка)
Австрія
Франц I ГабсбургКарл Людвіг Іоанн ГабсбургБельгард Генріх-Йосип ІоганнФон Кінмайєр МікаельМак КарлФон Нейпперг Адам АдальбертІєлачіч Де Бусцім ФранцФон Ліхтенштейн Іоанн-Йосип
Єгипет (іконка)
Єгипет
Мурад-БейІбрагім-БейАбу-Бакр-ПашаДжеззар-ПашаКараїм-ПашаАхмед-Паша
Історичні особистості із Козаки 2: Битва за Європу
Польща (іконка)
Польща
Карл КняжевичВінцент Корвін КрасинськийЮзеф-Антоній ПонятовськийЙосип Зайончек
Іспанія (іконка)
Іспанія
Франсіско Ксавьєр Кастаньос-і-АрагонесФрансіско БаллестеросМігуель Рікардо Де АлаваФрансіско Еспос-і-Міна
Союз Рейна (іконка)
Союз Рейна
Карл Фрідріх Вільгельм Фон ГерсдорфЕрнст IАдам Людвіг Фон ОхсВільгельм I Вюртембергський