FANDOM


Веллінгтон Артур Коллі Веллслі

Артур Велслі

Артур Велслі, 1-й герцог Веллінгтон (англ. Arthur Wellesley, 1st Duke of Wellington; 1769, Данканкесл (Дублін) — 14 вересня 1852) — англійський полководець і державний діяч, англійський фельдмаршал (3 липня 1813), учасник Наполеонівських воєн, переможець при Ватерлоо (1815). 25-й (з 22 січня 1828 до 22 листопада 1830) і 28-й (з 17 листопада до 10 грудня 1834) Прем'єр-міністр Великої Британії.

У гріРедагувати

Народився 1769 р.; походив із роду Уелслі Данганських. Освіту отримав у Ітоні; військовій справі навчався у Франції. Службу почав у 63-му полку хайлендерів, у кінці 1787 р. отримав звання лейтенанта. До березня 1793 р. перебував у штабі лорда-лейтенанта Ірландії, декілька років був членом ірландського парламента. У 1794 брав участь у кампанії в Нідерландах, а у 1796 був переведений у Індію. Там провів декілька вдалих кампаній проти бунтарських вождів, за що, зокрема, у 1805 р. отримав титул генерал-майора. Повернувшись у Англію, став членом Палати общин, а у 1807 р. — державним секретарем у справах Ірландії. У 1808 р. висадився у Португалії і почав наступ на Лісабон, а потім, на чолі об`єднаної англо-португальської армії, — в Іспанію. Послідовно розгромив війська генерала Жюно, маршала Сюльта і Жозефа Бонапарта; успішно протистояв 70-тисячному корпусу Массени. До кінця 1812 р. захопив більшість великих міст, в т.ч. Мадрид. Літом наступного року повністю очистив від наполеонівських військ територію Іспанії. У 1814-15 рр. був послом у Франції. Протягом "Ста днів" командував союзними військами; один із головних учасників битви під Ватерлоо. Після поразки Бонапарта наполіг на збереженні полоненому імператору життя. У 1818 р. став членом, а у 1828-му — головою кабінета; займав посади міністра іноземних справ (1834-35) і міністра без портфеля (1841-46). Протягом 1826-52 рр., до самої смерті займав посаду головнокомандувача сухопутними військами Великобританії.

Історичний поглядРедагувати

Sir Arthur Wellesley

ПосадиРедагувати

  • Головний маршал Португалії (6 липня 1809);
  • Генерал-капітан (Іспанія, серпень 1809);
  • Фельдмаршал (Велика Британія, 1813);
  • Генерал-фельдмаршал (Росія (Наполеонівські війни)|Росія]], 1815);
  • Фельдмаршал (королівство Ганновер, 21 червня 1813);
  • Фельдмаршал Голландії (травень 1815);
  • Генерал-фельдмаршал (Пруссія, 18 листопада 1818);
  • Фельдмаршал (Австрійська імперія).

Початок службиРедагувати

3-й син лорда Гаррет-Коллі, графа Морнінгтона. Народився у Дунканкестлі (Ірландія); здобував освіту в Ітонському коледжі, а потім в Анжерському військовому училищі, у Франції.

У 1787 році він вступив на військову службу, у 1794 році брав участь у Нідерландському поході, а у 1797 році вирушив зі своїм полком (33-й піший полк) до Індії, де відзначився у війні з Тіпу (раджою Майсуру), особливо під час штурму Шрірангапатнама (1799). Після взяття цього міста Веллінгтона було призначено його губернатором, а за рік після того він успішно діяв проти маратхів і змусив їх укласти вигідний для Англії мир.

Португальська кампанія Редагувати

У 1806 році, після повернення до Європи, Веллінгтона було обрано містом Рай (Східний Сассекс) депутатом до нижньої палати Парламенту. У 1807 році обирався від міст Трелі, Мітчелл, і, зрештою, Нью-Порт (на острові Вайт), депутатом від якого він був у 1807–1809; у 1807 році Веллінгтон брав участь у поході проти Копенгагена, а у липні 1808 року був відряджений до Португалії, прийняв там командування над британськими військами, та, після кількох вдалих сутичок з французькими загонами, цілковито розбив генерала Жюно під Вімієро. Потім він повернувся до Англії, але у квітні 1809 року знову прибув до Португалії, де, здійснивши сміливий перехід із союзними військами через річку Дуеро (11 травня), узяв місто Опорто і змусив маршала Сульта до відступу.

Іспанська кампаніяРедагувати

1810 рік ознаменувався битвою під Буссако, обороною Торреш-Ведраської укріпленої позиції, облогою Альмейди і взяттям Сьюдад-Родріго, причому дії Веллінгтона завжди були успішними. Іспанські кортеси зробили його маркізом Торрес-Ведрасським, іспанським грандом і герцогом Сьюдад-Родрігським, а принц-регент надав йому звання герцога Веллінгтона.

У 1812 році Веллінгтон узяв Бадахос, розбив маршала Мармона під Саламанкою і вступив до Мадрида. Після невдалого приступу до Бургоса Веллінгтон відступив до Португалії; але коли у 1813 році частина французьких військ відступила з Іспанії, то він знову зайняв Мадрид і 21 червня здобув блискучу перемогу під Віторією. За цю битву, що звільнила Іспанію від французів, Веллінгтону було надано звання фельдмаршала.

У жовтні 1813 року Веллінгтон вступив до Франції, здобув кілька перемог над маршалом Сультом і зайняв Тулузу, де дізнався про укладення миру в Парижі.

За подвиги Веллінгтона було щедро нагороджено англійським урядом: принц-регент надав йому титул герцога, а парламент призначив 300 тисяч фунтів стерлінгів на купівлю маєтку.

ВатерлооРедагувати

Після повернення Наполеона з острова Ельби Веллінгтон прийняв начальство над союзною англо-голландською армією та разом із Блюхером здобув сумнівну перемогу при Ватерлоо, та, якщо б не Гебхард фон Блюхер, Веллінгтон був би змушений відступити, після якої вторгся до Франції та зайняв Париж.

Після укладення 2-го Паризького миру його було призначено головним начальником союзних військ у Франції й залишався там до завершення окупації.

Державна діяльність. Прем'єрРедагувати

У 1818 і 1822 роках він брав участь у конгресах Аахенському й Веронському; у 1826 році його відрядили до Росії для привітання імператора Миколи зі сходженням на престол; у 1828 році став прем'єр-міністром. Його уряд мав рішуче торійський характер, але, поступаючись обставинам, узяв на себе у 1829 році ініціативу емансипації католиків. Закон про пиво 1830 року скасував всі податки на нього й дозволив громадянам відкривати пивні без особливого дозволу, не купуючи ліцензії.

Французька Липнева революція і вступ на англійський престол Вільгельма IV потягнули за собою у листопаді 1830 року падіння уряду Веллінгтона. Зі своєю звичайною наполегливістю він опирався парламентській реформі й цим спричинив у народі таке обурення, що його публічно образили.

Після відставки уряду у листопаді 1834 року, Веллінгтон прийняв у кабінеті Роберта Піля управління міністерством закордонних справ; але вже під час відкриття сесії 1835 року подав у відставку. Коли Піль у вересні 1841 року знову сформував уряд, Веллінгтон ще раз вступив до кабінету, але не мав у ньому жодного певного портфеля. На жаль для заповзятих торі, він, під впливом Піля, висловився за скасування хлібних законів.

Останні роки життяРедагувати

Після падіння уряду Піля (1846) Веллінгтон утримав за собою місце головнокомандувача військами, разом із посадами губернатора Тауера, лорда-хранителя п'яти гаваней і канцлера Оксфордського університету.

Тримаючись осторонь від партій, він діяв у якості посередника, й сама королева Вікторія зверталась до його порад у складних питаннях. Веллінгтон не був геніальною людиною, але мав сильний розум, живе усвідомлення обов'язку та, особливо, непохитну твердість. Його колишня непопулярність була забута, й він мав любов і повагу народу, коли його застала смерть 14 вересня 1852 року. Тіло його поховали із королівськими почестями у соборі святого Павла.

На честь Веллінгтона названо столицю Нової Зеландії — місто Веллінгтон, гору Веллінгтон в Тасманії, а також низку навчальних закладів, в тому числі заснований королевою Вікторією у пам'ять про фельдмаршала у 1853 (відкрито у 1859) Веллінгтон-коледж (місто Крауторн, графство Беркшир). Музей Веллінгтона розміщено у лондонському Епслі-хаусі.

Історичні особистості із Козаки 2: Наполеонівські війни
Франція (іконка)
Франція
Наполеон БонапартНей МішельМюрат ІоахімМортьє Едуард-Адольф Казимир ЖозефМоран Шарль-Антуан Луї ОлександрДе Шампьон Етьєн Марі Антуан НансутіДе Фріан ЛуїДаву Луї Ніколя
Росія (іконка)
Росія
Олександр І, Олександр Павлович РомановКутузов Михайло ІлларіоновичАракчеєв Олексій АндрійовичБагратіон Петро ІвановичВасильчиков Ілларіон ВасильовичБарклай-Де-Толлі Михайло БогдановичУваров Федір ПетровичРаєвський Микола Миколайович
Британія (іконка)
Британія
Веллінгтон Артур Коллі ВеллсліПіт Вільям МолодшийБересфорд ВільямГрем ТомасЕльфінстоун Джордж КейтМур ДжонХоуп ДжонАберкромбі Ральф
Пруссія (іконка)
Пруссія
Фрідріх Вільгельм III ГогенцоллернФон Блюхер Гебхард ЛеберехтКарл II Вільгельм ФердінандФон Калкройт Фрідріх АдольфНейгардт Фон Гнейзенау Август-Вільгельм АнтонФон Бюлов Фрідріх ВільгельмКляйст Фрідріх-Генріх Фердінанд ЕмільФон Шарнхорст Герхард-Іоганн Давид
Австрія (іконка)
Австрія
Франц I ГабсбургКарл Людвіг Іоанн ГабсбургБельгард Генріх-Йосип ІоганнФон Кінмайєр МікаельМак КарлФон Нейпперг Адам АдальбертІєлачіч Де Бусцім ФранцФон Ліхтенштейн Іоанн-Йосип
Єгипет (іконка)
Єгипет
Мурад-БейІбрагім-БейАбу-Бакр-ПашаДжеззар-ПашаКараїм-ПашаАхмед-Паша
Історичні особистості із Козаки 2: Битва за Європу
Польща (іконка)
Польща
Карл КняжевичВінцент Корвін КрасинськийЮзеф-Антоній ПонятовськийЙосип Зайончек
Іспанія (іконка)
Іспанія
Франсіско Ксавьєр Кастаньос-і-АрагонесФрансіско БаллестеросМігуель Рікардо Де АлаваФрансіско Еспос-і-Міна
Союз Рейна (іконка)
Союз Рейна
Карл Фрідріх Вільгельм Фон ГерсдорфЕрнст IАдам Людвіг Фон ОхсВільгельм I Вюртембергський