FANDOM


Бельгард Генріх-Йосип Йоганн

Бельгард Генріх-Йосип Йоганн

Бельгард Генріх-Йосип Йоганн (1756 - 1846) — австрійський полководець , доступний для гри у "Козаки 2: Наполеонівські війни" та "Козаки 2: Битва за Європу".

Ігрові даніРедагувати

Народився у 1756 р. у Дрездені, в сім'ї військового міністра Саксонії . Почавши військову кар'єру у 1770 р., незабаром перейшов під австрійські прапори. До 1788 дослужився до полковника; командував кавалерійським полком у австро-турецькій війні, проявивши себе як талановитий командир. Отримавши звання генерал-майора (1792), у продовж 1793-94 рр. воював з французами у Нідерландах; був начальником штабу армії Верхнього Рейну. З 1796 року - фельдмаршал-лейтенант; у 1799 р. був призначений головнокомандуючим Італійською армією, та після низки поразок підписав вельми невигідне для Австрії перемир'я у Тревізо. Незважаючи на це, з 1801 року - генерал кавалерії, член гофкрігсрата та командувач військами внутрішніх областей імперії. У 1805 р. перебував у складі армії ерцгерцога Карла; під час битви під Кальдіером командував її правим флангом. Протягом 1806-09 рр. перебував на посадах головнокомандувача у Граці та Галичині, а у 1809 р. встав на чолі трьох корпусів. Взяв участь у всіх головних битвах цієї кампанії - зокрема, під Асперном та Вааграмом; його війська завжди показували приклад чітких та злагоджених дій на полі бою, за що їх командир був удостоєний титулу графа та звання фельдмаршала. У 1813-14 рр. - Головнокомандувач військами у Італії та Іллірії, у 1815 р. розбив війська короля Неаполітанського - Мюрата. Після скинення Наполеона був генерал-губернатором Венеції, а потім (з 1820-го) главою гофкрігсрата. Вийшов у відставку у 1825 р.; помер у 1846 р. у Відні.

Історичний поглядРедагувати

Генріх Йозеф Йоганн фон Беллегард народився 29 серпня 1757 року у місті Дрездені. Військову службу розпочав у саксонських військах, потім перейшов на австрійську службу. У 1788-1789 роках у складі австрійського допоміжного корпусу брав участь у війні Росії з Туреччиною.

У 1792 році отримавши звання генерал-майора, Беллегард у 1793-1795 роках в якості начальника штабу Вурмзера боровся із Францією у Нідерландах. У лютому 1796 року Беллегард був проведений у фельдмаршал-лейтенанти та призначений членом Військової ради при ерцгерцогу Карлі.

У 1799 році був начальником загону, який охороняв сполучення між військами ерцгерцога Карла та Суворова, причому успішно діяв проти Лекурба, завдав йому поразки під Фінстермюнцом, але був розбитий генералом Моро під Джуліано. Потім брав участь у битві біля Нові. У кампанію 1800-1801 років Беллегард командував, після Меласа, австрійською армією на річках Мінчев та Адідже, але діяв нерішуче та відступив за річку Пренту та П'яве.

У 1805 році Беллегард був призначений членом гофкрігсрата (Військової ради Австрії) та увійшов у його президію. У кампанії 1805 року він командував правим крилом австрійських військ у битві під Кальдіеро, потім був призначений губернатором венеціанських провінцій, а у 1806 році, після того як був проведений у фельдмаршали, Беллегард був призначений генерал-губернатором Галичини.

У кампанії 1809 року Беллегард командував армійською групою з I та II корпусів, що діяла з Богемії у Баварію, та до Регенсбургу, звідки прогнав Даву, з'єднався з головними силами ерцгерцога Карла. Командуючи I корпусом, брав участь у боях під Асперном, Ваграмом та Цнаймом.

Після Шенбруннського миру Беллегард знову зайняв свою колишню посаду у Галичині. У 1813 році, зі вступом Австрії до Шостої коаліції, Бельгард був призначений президентом гофкрігсрата, а у грудні того ж року - головнокомандувачем австрійською армією у Італії. У 1815 році, після повернення Наполеона з острова Ельби, Беллегард діяв проти військ короля Неаполітанського, який був розбитий їм під Феррарі.

З 1816 по 1820 рік Беллегард був у відставці та жив у Парижі. Повернувшись до Відня, Беллегард змінив на посаді президента гофкрігсрата князя Шварценберга та займав цю посаду до 1825 року, коли через слабкість зору був звільнений у відставку.

Генріх Йозеф Йоганн фон Беллегард помер 22 липня 1845 року у Відні.

Історичні особистості із Козаки 2: Наполеонівські війни
Франція (іконка)
Франція
Наполеон БонапартНей МішельМюрат ІоахімМортьє Едуард-Адольф Казимир ЖозефМоран Шарль-Антуан Луї ОлександрДе Шампьон Етьєн Марі Антуан НансутіДе Фріан ЛуїДаву Луї Ніколя
Росія (іконка)
Росія
Олександр І, Олександр Павлович РомановКутузов Михайло ІлларіоновичАракчеєв Олексій АндрійовичБагратіон Петро ІвановичВасильчиков Ілларіон ВасильовичБарклай-Де-Толлі Михайло БогдановичУваров Федір ПетровичРаєвський Микола Миколайович
Британія (іконка)
Британія
Веллінгтон Артур Коллі ВеллсліПіт Вільям МолодшийБересфорд ВільямГрем ТомасЕльфінстоун Джордж КейтМур ДжонХоуп ДжонАберкромбі Ральф
Пруссія (іконка)
Пруссія
Фрідріх Вільгельм III ГогенцоллернФон Блюхер Гебхард ЛеберехтКарл II Вільгельм ФердінандФон Калкройт Фрідріх АдольфНейгардт Фон Гнейзенау Август-Вільгельм АнтонФон Бюлов Фрідріх ВільгельмКляйст Фрідріх-Генріх Фердінанд ЕмільФон Шарнхорст Герхард-Іоганн Давид
Австрія (іконка)
Австрія
Франц I ГабсбургКарл Людвіг Іоанн ГабсбургБельгард Генріх-Йосип ІоганнФон Кінмайєр МікаельМак КарлФон Нейпперг Адам АдальбертІєлачіч Де Бусцім ФранцФон Ліхтенштейн Іоанн-Йосип
Єгипет (іконка)
Єгипет
Мурад-БейІбрагім-БейАбу-Бакр-ПашаДжеззар-ПашаКараїм-ПашаАхмед-Паша
Історичні особистості із Козаки 2: Битва за Європу
Польща (іконка)
Польща
Карл КняжевичВінцент Корвін КрасинськийЮзеф-Антоній ПонятовськийЙосип Зайончек
Іспанія (іконка)
Іспанія
Франсіско Ксавьєр Кастаньос-і-АрагонесФрансіско БаллестеросМігуель Рікардо Де АлаваФрансіско Еспос-і-Міна
Союз Рейна (іконка)
Союз Рейна
Карл Фрідріх Вільгельм Фон ГерсдорфЕрнст IАдам Людвіг Фон ОхсВільгельм I Вюртембергський