FANDOM


Прапор Іспанії

Прапор Іспанії

Іспанія — одна із націй, що доступна для гри у "Козаки 2: Битва за Європу". Столиця - Мадрид.

ПолководціРедагувати

Граючи за Іспанію, гравець може обрати собі одного із наступних полководців:

СекториРедагувати

  • Мадрид
  • Барселона
  • Валенсія
  • Хіхон
  • Гренада

ЮнітиРедагувати

Дописати.

Історичний поглядРедагувати

З приходом до влади у Франції Наполеона Бонапарта залежність Іспанії від північного сусіда посилилася. У жовтні 1800 року Іспанія уклала з Францією другий Сан-Ільдефонський договір. Втручання Бонапарта у іспанські справи призвело до поверненя у владу Годоя. У травні 1801 року Годой на чолі 60-тисячної армії вдерся й окупував Португалію. Війна тривала три тиждня та отримала назву помаранчевої. У 1802 році Іспанія разом з Францією уклали мирну угоду з Англією у місті Амьєн. Дії Годоя все більше викликали незадоволення у знаті. Вона об'єдналася навколо спадкоємця трону — Фердинанда. У цих обставинах Іспанія у грудні 1804 року розпочала нову війну з Англією. В тому ж місяці об'єднані флоти Франції та Іспанії були розгромлені англійською ескадрою на чолі з Нельсоном.

Складна політична ситуація, перемоги супротивників Наполеона у Європі, поразки самої Іспанії, змусили Годоя коливатися: то він підтримував Францію, то намагався зблизитися з Англією та Австрією, то шукав підтримки інфанта Фердинанда. За цих обставин Карл IV грав підпорядковану роль — він сліпо вірив у свого міністра. Позиції Наполеона Бонапарта у Іспанії ще більше посилилися, коли інфант Фердинанд звернувся до нього з проханням посприяти з одруженням на представниці династії Бонапартів.

У жовтні Карл VI та Наполеон уклали нову угоду у Фонтенбло. Іспанія передавала Франції Португалію. Незадоволенні на чолі із Фердинандом планували державний заколот. Ці плани було викрито. Але вже 17 березня 1808 року Годоя заарештовано. 19 березня — Карл VI зрікся престолу на користь сина — Фердинанда.

Зречення Карла IV для Наполеона було несподіванкою Він мав свій план з контролю Іспанії — змінити династію Бурбонів на Бонапартів. Вже 23 березня Йоахім Мюрат зайняв Мадрид. Бонапарт запросив Фердинанда VII у Францію. 20 квітня Наполеон став вимагати зречення Фердинанда на користь Карла IV, чого у підсумку й досяг 6 травня. Але Карл IV ще напередодні — 5 травня — зрікся на користь Бонапартів.

Королем Іспанії став Жозеф Бонапарт. Однак це призвело до народного повстання, яке вилилося у затяжну війну. Королівська Верховна рада Кастилії проголосила що королівське зречення не має сили. Разом з вищими хунтами Мурсії, Валенсії, Севільї носієм вищої влади у країні 25 вересня 1808 у Аранхуесі була оголошена Центральна Верховна Правляча Хунта Королівства як єдиний законодавчий орган для всієї імперії та орган, що мав підготувати конституцію. Центральна Верховна Хунта проіснувала до 29 січня 1810 року, коли вона саморозпустилася, передавши владу Регентській раді Іспанії та Індії.

Визвольна боротьба у Іспанії стала однією з перших національних війн й одним з перших появ великих партизанських рухів. Хоч за часів французької окупації французи знищили іспанську адміністрацію, яка розкололась на провінційні хунти (у 1810 році відроджений національний уряд закріпився у Кадісі) та виявилась нездатною набирати, навчати, чи забезпечувати функціональну армію, однак нездатність Наполеона заспокоїти народ Іспанії дозволила іспанським, британським та португальським силам залишатись у Португалії та набридати французьким військам на кордонах, а іспанським партизанам знищувати окупантів у самій Іспанії. Діючи узгоджено, регулярні й нерегулярні сили союзників попередили підкорення повсталих іспанських провінцій.

Роки боїв у Іспанії поступово виснажили Наполеона та його Велику Армію. Хоча французькі війська нерідко перемагали у бою, їхні лінії сполучення були часто перерізані партизанськими загонами, що ускладнювало бойові дії. Хоч французи й розбили іспанську армію та відсунули її до кордонів, вона не була знищена й продовжувала битись. У 1812 році, коли Франція серйозно послабшала під час вторгнення Наполеона до Росії, об'єднані союзні армії під командуванням Артура Веллслі почали просуватись углиб Іспанії. Звільнивши Мадрид, вони переслідували маршала Сульта з його деморалізованою армією під час його відходу через Піренеї до Франції упродовж зими 1813 року.

Після поразки Наполеона під Лейпцигом у 1813 році політика Франції щодо іспанських Бурбонів змінилася. 11 грудня 1813 року у Валансе укладено угоду, згідно з якою королем Іспанії визнавався Фердинанд VII.

Нації (Козаки 2 і аддона)
Козаки 2: Наполеонівські війни
ФранціяРосіяБританіяПруссіяАвстріяЄгипет
Козаки 2: Битва за Європу
ПольщаІспаніяСоюз Рейна